Читати книгу - "Квіти для Люсі , Лада Короп"

— Люся, — його голос звучить так, ніби він намагається зупинити час, — будь ласка, не йди. 

Зупиняюся на мить, але лише для того, щоб обернутися й подивитися йому в очі. Вони, сповнені розпачу. Але я більше не збираюся бути зручною. Тепер якщо Антон хоче бути зі мною хай почне за це боротися. 

— Антоне, — відповідаю я спокійно, намагаючись контролювати емоції, що вириваються зсередини, — Я не можу залишитися.  Не можу бути твоєю фіктивною нареченою. Якщо ти хвилюєшся стосовно контракту, то я готова понести відповідальність за його розрив. Якщо потрібно, то я знайду гроші. 

— Я знаю, що помилявся, — каже він, в його голосі звучить справжня тривога. — Але не хочу розставатися так. 

— Ми не можемо бути з тобою разом, якщо я не відчуваю твоєї підтримки, — відповідаю, намагаючись знайти в  словах хоч краплю сенсу. 

Але вже все вирішено.  Роблю крок до дверей, але Антон раптом підходить ближче, ставлячи руку на моє плече. Його дотик теплий, але я відчуваю, як усередині мене зростає стіна, яка стоїть між нами. 

— Люся, — його голос стає тихішим, — Я прошу тебе. Не йди. З тією жінкою вже покінчено. Ми розсталися. І я зрозумів що хочу спробувати почати щось нове. З тобою. 

— Антон, я ціную те, що було між нами, — кажу, відчуваючи, як у моєму голосі з’являється нотка суму. — Але я більше не можу жити в невизначеності. Він мовчить, і я бачу, як його обличчя змінюється, стає сумним і розгубленим. Я розумію, що він не готовий прийняти цю правду, але я не можу більше чекати. Годі. — Я піду, — повторюю, відчуваючи, як важкість з плечей нарешті зникає. — Я заслуговую на те, щоб любити й бути коханою. І якщо ти не можеш цього дати, тоді, будь ласка, відпусти мене. 

Відкриваю двері й виходжу на вулицю. Прохолодне повітря обіймає мене, відчуваю, як мої крила розправляються. Я йду вперед, крок за кроком, залишаючи позаду все те, що колись здавалося важливим. Я помилялася. Думала, що кохання це картинка. Цілий образ. Але зараз розумію, що все це обман. Справжнє кохання це коли ти не тільки віддаєш, а отримуєш. Й це до біса приємно. Тому більше ніхто не гратиме моєю долею. Бо я цього не дозволю. Мені треба побути самій, щоб зрозуміти чого й кого я насправді хочу.