Читати книгу - "Останній дракон, Ана-Марія Еріш"

Я не знаю скільки часу ми вже тут сиділи. День, два, а може тиждень. Ще й щось ніби блокувало силу. А значить Вільяму та Маріанні допомагає якийсь чаклун. Я вже не хотіла називати їх батьками, адже це зовсім не так. Як вони могли вбити Діану та Самаеля? Моїх рідних маму та тата. Вони відібрали в мене шанс на те, аби отримати справжню родину. І все заради якоїсь примарної влади. Їх засліпило пророцтво, адже я перша дівчина за останній час, що народилася у Варгасів. Тепер хоч зрозуміло, чому при такому сильному дарі матері, я все ж стала метаморфом, а не чаклункою. Але від цього злість не вщухала. Я почала по-справжньому ненавидіти цих людей. Особливо тепер, коли ми були в якомусь приміщенні. А Дрейк та Ліам...                                                                                                    

Ми довго не могли зрозуміти, чому Ліама обрав дракон. А він просто вдало прикидався безпомічним. Та насправді цей хлопець приховував свій секрет. А Дрейку я ж довіряла, ми навіть зустрічалися. Він зрадив нас, і цьому просто немає виправдання. Я по-справжньому зненавиділа цього хлопця, і більше не хочу навіть чути про них. В мене залишилася одна мета - знищити їх. І це не лише для того, аби помститися тим, хто стільки болю завдав мені. Вони пряма загроза нашому світові. А я цього не можу допустити. Однак зараз я абсолютно безпомічна. Саме в такому стані я і сиділа трохи далі від всіх. Мені просто було потрібно побути на самоті, хоча і так ніхто не розмовляв. Аж тут до мене ближче підповз чорний дракон. Від його могутності та величі майже нічого не залишилося, адже він помирав. І його явно катували, аби він віддав силу Вільяму. Та цього не сталося.                                                      

- Знаєш, Каталіно, а я вражений тобою. - прохрипів він. - Від тебе ніхто й ніколи нічого не очікував, а ти кожного разу доводиш, що з твоєю думкою варто рахуватися. Твоя сміливість гідна сили чорного дракона. І я так довго шукав того, хто зможе правильно розпоряджатися нею. Тепер нарешті знайшов, хоч і при таких обставинах.                                                                                                            

- Тобто, ти маєш на увазі... - не одразу зрозуміла я.                                                                                 

- Я хочу передати саме тобі свою силу. Я відчуваю, що ти гідна цього. - я чула нотки задоволення в голосі дракона. - Як бачиш я вже досить старий, і зовсім скоро можу зникнути назавжди. Але магія чорного дракона має жити у світі. І саме ти станеш її хранителем.                                                      

- Але ж я маю вже силу водного дракона. Неможливо поєднувати дві. - сказала я.                           

- Ти обов'язково щось вигадаєш. - промовив він, а потім його лапа охопила мою руку.                           

Я бачила, що мої друзі одразу ж попрямували до мене, адже в той же момент нас оповило якесь світло. Раніше я вже зіштовхувалася з таким, адже водний дракон передав свою магію. Та цього разу все було інакше. Нестерпний біль розривав кожну клітинку мого тіла. І я кричала, однак не було жодного звуку. Сила почала наповнювати мене, змушуючи тремтіти. Знову мене не питали, чи хочу я цього, а просто поставили перед фактом. Це особливість кожного дракону чи що? Цікаво, а в інших теж так було? Проте цього разу я не втратила свідомість. Так швидко як все почалося, так само і закінчилося. Я відчувала, ніби моє тіло розриває магія. Ще б сила двох драконів це занадто. І я просто уявлення не мала, що робити з цим.                                                                                                            

- Каталіно... - почула я голос Адама. - В тобі магія двох драконів. Це може вбити тебе.                           

- Я не можу довго стримувати її. - прохрипіла я.                                                                                 

- Що нам робити з цим? - Алекс був в паніці.                                                                                              

Але відповідь сама з'явилася в моїй голові. Лише один метаморф з тих, кого я знала, був гідний цієї магії. І чомусь йому вона не дісталася. Хоча в нашому світі все не буває просто так. Однак тепер я була впевнена, що магія водного дракона з самого початку належала не мені. Тому я просто взяла брата за руку та уважно подивилася йому в очі.                                                                                 

- Не мене обрав дракон насправді. Магія води мала бути твоєю, я стала лише тимчасовим прихистком. - я вже ледве могла говорити. - І хоч хранителі цього ніколи не роблять, та і я не знаю, чи спрацює. Та чи готовий ти прийняти магію?                                                                                                            

- Але чи впораюся я... - почав брат.                                                                                                  

- Я в тобі не сумніваюся. В будь-якому разі в тебе вже немає вибору. - я навіть змогла посміхнутися.    

Так от чому дракони не питали в мене дозволу. Якщо це справді те, що вони відчували, то я навіть можу зрозуміти. Але як це взагалі працює. Я просто сподівалася, що це станеться саме так.             

"Просто направ магію до хлопця". - почула я голос водного дракона.                                                      

Ну що ж, тоді так і зробимо. Якусь мить нічого не відбувалося, а я вже просто не була впевнена, що зможу витримати ще хоч трохи. Але потім магія почала свій шлях до мого брата, і світло вже вдруге оповило мене. Поступово я почала відчувати, як боротьба двох сил припиняється в мені, адже залишається лише одна. За кілька хвилин все завершилося, а в мого брата стали очі кольору морської хвилі. От і його особливість. Цікаво, а яка тепер в мене буде? Та я відчула неймовірне полегшення. Тепер в нас знову була перевага, нас п'ять драконів. До того ж Вільям ніколи не отримає магію чорного дракона. І я відчувала, що заклинання на мене не діє. Але я досі не знала якими здібностями володію. Наскільки мені відомо, то все ж є обмежена темна магія стихій. Тому я створила кулю чорного вогню, яка в мене чомусь вийшла, та промовила: