Читати книгу - "Небесний Легіон, Наталія Глушко"

Коридори академії гули як вулик, наповнений метушнею мешканців. Адепти з різних куточків континенту, розмаїття рас і характерів, жваво обговорювали, на якому факультеті вони б хотіли навчатися.. Серед цього натовпу Лорін, Ріанель і Дерек стояли біля дошки з пергаментами, уважно розглядаючи опис кожного напряму.

— Так, давайте розглянемо наші варіанти,— почала Ріанель, склавши руки на грудях і зшивши голову набік. Її волосся спалахнуло в сонячному світлі, надаючи їй вигляд рішучої й одночасно граційної особи.— Алхімія?

Лорін, вже зі звичною  усмішкою на обличчі  хмикнув.

— Алхімія? Звісно, якщо ви хочете щоб лабораторія перетворилася на зону бойових дій після наших експериментів— тоді я залюбки . Це швидше для тих, хто любить ризикувати життям заради вмісту якогось  флакона.

— Некромантія?— припустила Ріанель, ховаючи посмішку.

— Хм… цікаво, — розтягнув він, удаючи, що замислився.— Але я не впевнений, чи готовий до життя в оточенні мертвяків і привидів, які коментують кожне моє рішення. Мені вистачає твоєї критики.

— Досить жартів,— перебила його Ріанель, знову повертаючись до списку.— Магія Стихій?

У нас добре вийшло у кімнаті випробувань.

— О, чудово!— вигукнув Лорін.— Що може піти не так із торнадо в моїй кімнаті? Хочете, мабуть, це гарний спосіб провітрити приміщення.

— Лоріне, нам потрібна  бойова магія, лише заради цього ми тут. Ти ж чув, що наближається велика битва. Ми маємо бути голові.— сказала Ріанель, зітхнувши. Її блакитні очі загорілися від рішучості. — Якщо ми збираємося взяти в ній участь, то краще бути підготовленими.

— От і чудово, — підсумував Лорін. — Бойова магія звучить… як битва. Це моє.

— І моє, — тихо додав Дерек, який досі стояв мовчки позаду.

Лорін обернувся до нього.

— О, нарешті ти озвавсь. А я вже почав думати, що ти нас ігноруєш. Чекай, ти ж не один із тих мовчазних героїв, які говорять лише під час епічних битв?

Дерек поглянув на Лоріна з важким, але спокійним виразом обличчя.

— Я просто думаю, перш ніж говорити. Тобі б це також не завадило.

Лорін відкинув голову й розсміявся.

— Ауч! Ось це удар! Прямо в точку. Добре, Дереку, ти вже мені подобаєшся.

Дерек був, родом із Донблейду, великого міста на півдні Ларії, міста торговців, зброярів і будівничих. Його батько, Ренар, — однин з  найкращих ковалів, чиї клинки і обладунки носили воїни королівської гвардії. Дерек виріс у майстерні, серед вогню та металу, і цей досвід зробив його сильним морально і фізично. Він говорив не багато, але кожне його слово було обдуманим і виваженим, а дії — впевненими і рішучими.

— Там, звідки я,  не заведено багато базікати , — пояснив він, коли Лорін якось запитав, чому він завжди такий серйозний і мовчазний. — Ми працюємо. А слова, як і мечі, мають бути точними.

— Так, а я завжди думав, що слова— це наче феєрверки. Чим більше, тим краще,— відповів Лорін, обережно віджартовуючись. Наступний  урок бойової магії проходив на тому ж самому майданчику, захищеному магічними бар'єрами.— У бою магія — це не тільки сила, але й розум, витримка і командна робота,— почав Кайрон, проходячи повз шеренгу новачків. Його руки були закладені за спину, а хода була рівною і відточеною. — Ви можете бути генієм у теорії, але якщо не можете захистити себе або товариша — мерцям теорія не потрібна.

Лорін тихо прошепотів до Ріанель:

— Мені подобається цей дядько. Нарешті знайшовся хтось,  хто  говорить  моїми словами.

— Якби тільки ти міг навчитися їх слухати, а не тріщати як сорока, то,  можливо, почерпнув би для себе багато корисного.— відповіла Ріанель, усміхаючись.

— Сьогодні ви будете боротися з магічними ілюзіями,— продовжив Кайрон.— Ваше завдання: працювати разом, захищати себе, один одного і атакувати, щоб знищити ворога. Тільки так ви зможете вижити.

Ілюзія ожила, і перед трійкою з'явилося два  величезних магічних голема із кам'яними руками і жовтими сяючими очима. Він видавав низький звук, схожий на гарчання, що змушував навколишній простір вібрувати.

— Оце так,— сказав Лорін, зробивши крок назад. — Це точно не дрібниця.

— Він рухається доволі повільно,— зауважила Лінея, швидко аналізуючи.— Нам треба атакувати так,  щоб обмежити його рухи або зовсім зупинити.

— Я прикрию вас,— твердо сказав Дерек, підіймаючи руки. У повітрі з'явився прозорий щит, що затримав перший удар голема.

Лорін, ухиляючись від першого удару голема, сконцентрувався. Його пальці засяяли, викликаючи блискавки.

— Ось, дивитися, майже готово! — вигукнув він, але його енергія розсіялася, не досягнувши цілі.

— Ти хочеш його вбити  чи здивувати феєрверком? — буркнув Дерек, напружуючи м'язи, щоб утримати щит.

— Працюю над тим, щоб вбити, чого ти завівся? — відказав Лорін, знову концентруючись. — Тобі б менше критикувати, більше атакувати.

Ріанель тим часом спрямувала магічний промінь праве коліно голема. Її точність вразила навіть Кайрона.