Читати книгу - "Зниклий герой, Рік Рірдан"

Перший був розміром з вола. Одягнений у яскравий хокейний светр, мішкуваті спортивні штани та чорні шкіряні черевики. Хлопчина, схоже, забагато бився, тому що обидва його ока були підбитими, а коли він вищирив зуби, виявилося, що вони в нього не всі.

Другий хлопчина виглядав так, наче зійшов з обкладинки рок-альбома вісімдесятих, одного з тих, що були в мами Лео, — «Journey», можливо, або «Холл та Оутс», або щось навіть більш дурнувате. Сніжно-білу голову прикрашала зачіска маллет[27]. На ньому були гострокінцеві шкіряні туфлі, дизайнерські штани, украй вузькі для нього, та надзвичайно потворна шовкова сорочка з трьома розстібнутнмн верхніми ґудзиками. Мабуть, він бачив себе неабияким серцеїдом, однак важив не менш ніж дев'яносто фунтів[28] та й мав силу-силенну вугрів.

Ангели зупинилися перед драконом і зависли з мечами напоготові.

Хокейний «віл» наче хрюкнув:

— Де дозвіл на політ?

— Що, перепрошую? — запитав Лео.

— Ваш політ не зареєстровано в системі, — пояснив запаморочливий красунчик. Попри все інше, він ще й мав французький акцент, але такий поганий, що Лео був упевнений у його фальшивості. — Це закритий повітряний простір.

— Убити їх? — «віл» виставив напоказ свою діряву посмішку.

Дракон почав фиркати парою, ладний захищати друзів. Джейсон закликав свій золотий меч, та Лео закричав:

— Постривайте! Покажімо свою вихованість, браття! Можу я хоча б дізнатись, кому випала честь мене знищити?

— Я — Кал! — видав «віл». Він мав такий вигляд, наче дуже собою пишався, ніби витратив цілу купу часу, щоб запам’ятати це речення.

— Це скорочено від Калаїд, — додав красунчик. — На жаль, мій брат не може це вимовити, як і інші слова, що мають більше, ніж два склади...

— Піца! Хокей! Вбити! — запропонував Кал.

— Включно з його власним ім’ям, — закінчив красунчик.

— Я — Кал, — повторив Кал. — А це Зет! Мій брат!

— Овва, — промовив Лео. — Це ж майже три речення, чуваче! Так тримати.

Кал рохнув, вочевидь, дуже собою задоволений.

— Дурний блазень, — буркнув його брат. — Вони ж з тебе кепкують. Та байдуже. Я — Зет, що скорочено від Зет. А ця пані... — Він підморгнув Пайпер, але це більш нагадувало судому обличчя. — Вона може називати мене так, як забажає. Можливо, вона воліє повечеряти з відомим напівбогом, перш ніж нам доведеться вас убити?

Пайпер видала такий звук, наче вдавилась.

— Це... украй жахлива пропозиція.

— Та не переймайся. — Зет грайливо поворушив бровами. — Ми, Бореади, дуже романтичні.

— Бореади? — утрутився Джейсон. — Тобто сини Борея?

— О, так, ти чув про нас! — Зет виглядав задоволеним. — Ми батькові воротарі. Отже, ти розумієш, що ми не можемо дозволити неуповноваженим персонам літати в його повітряному просторі на скрипучих драконах і лякати дурних смертних.

Він показав униз, і Лео побачив, що смертні почали щось помічати. Декілька вказували вгору, поки що не з жахом, а швидше із замішанням та роздратованістю, наче дракон був вантажним гвинтокрилом, що занизько літає.

— Тому, на жаль, хіба що це аварійна посадка, — мовив Зет, прибираючи волосся зі свого вкритого вуграми обличчя, — ми мусимо вас болісно вбити.

— Убити! — погодився Кал, з трохи більшим запалом, ніж Лео вважав необхідним.

— Стривайте! — мовила Пайпер. — Це і є аварійна посадка.

— Оу... — Кал виглядав таким розчарованим, що Лео майже стало його шкода.

Зет придивився до Пайпер, хоча він і до того цим займався.

— Чому вродлива дівчина вирішила, що це аварійна посадка?

— Ми повинні побачитись із Бореєм. Це вкрай терміново! Будь ласочка? — Пайпер видавила усмішку, яка, вирішив Лео, далась їй ледве не ціною власного життя. Однак вона досі мала цю штуку з благословенням Афродіти і виглядала неймовірно. А ще щось таке було в її голосі — Лео усвідомив, що вірить кожному слову. І Джейсон кивав, виглядаючи цілковито переконаним.

Зет помацав свою сорочку, імовірно, щоб переконатися, що верхні ґудзики розстібнуті.

— Що ж... Прикро розчаровувати привабливу пані, але, бачте, моя сестра, вона на нас накинеться, якщо ми дозволимо...

— А ще наш дракон несправно працює! — додала Пайпер. — Він кожної миті може розвалитися!

Фестус безпомічно здригнувся, а тоді повернув голову, і з його вуха витекла грязюка та заляпала чорний мерседес на автостоянці знизу.

— Не вбити? — проскиглив Кал.

Зет обмірковував проблему. А потім обдарував Пайпер ще одним судомним підморгуванням.

— Що ж, ти гарненька. Тобто маєш рацію. Несправний дракон — це може призвести до аварії.

— Убити потім? — запропонував Кал, що, швидше за все, було найбільш дружнім з того, що він коли-небудь казав.

— Доведеться надати батькові пояснення, — вирішив Зет. — Останнім часом він не дуже люб’язний до гостей. Але добре. Аюди з пошкодженим драконом, летіть за нами!

Бореади сховали мечі в піхви та зняли з поясів зброю поменше — принаймні Лео здалося, що це зброя. А потім Бореади її увімкнули, і Лео зрозумів, що це ліхтарики з помаранчевими конусами, як ті, якими користуються диспетчери на злітно-посадочній смузі. Кал і Зет розвернулися і полетіли до башти готелю.

Лео повернувся до друзів.

— Обожнюю цих хлопців. Летимо за ними?

Джейсон та Пайпер не здавалися захопленими.

— Мабуть, — вирішив Джейсон. — Усе ж таки ми тут. Однак, цікаво, чому Борей нелюб’язний до відвідувачів.

— Та то він просто з нами не зустрічався. — Лео присвиснув. — Фестусе, за тими ліхтариками!

Коли вони наближалися, Лео почав хвилюватися, що вони вріжуться в башту. Бореади прямували точнісінько в зелене вістря і не збавляли швидкості. А тоді частина похилого даху з’їхала вбік і відкрила вхід, що, безперечно, був достатньо широким для Фестуса. Зверху та знизу вишикувались бурульки, схожі на криві зуби.

Вони приземлились у місці, яке, певно, було номером люкс, тільки от повністю вкритим кригою. У вестибюлі були куполоподібна стеля в сорок футів заввишки, величезні задраповані вікна та