Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Трагедії 📚 - Українською

Читати книгу - "Трагедії"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трагедії" автора Евріпід. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 92
Перейти на сторінку:
стількох ахейців, чи ти бачиш це?

ГЕКАБА

620] Авжеж. Одних - до слави, хоч нічим були,

В неславу - славних божество скеровує.

АНДРОМАХА

Йду з сином із вітчизни - здобич ворога -

З пошани - в рабство... Переміна болісна!

ГЕКАБА

Конечність - сила грізна: та й від мене он

Відібрано Кассандру... Повели її...

АНДРОМАХА

Гай-гай!.. Як видно, другий на дочку твою

Аякс найшовся. Та чекай ще й інших бід.

ГЕКАБА

Ні міри моїм бідам, ні числа нема:

Наперебій на мене, хижі, падають.

АНДРОМАХА

630] Убито Поліксену: на Ахілловій

Могилі впала - дар німому прахові.

ГЕКАБА

О горе!.. Це ж Талфібій - пригадалося -

Неясними словами виклав ясно все.

АНДРОМАХА

Побачивши нещасну, я із повоза

Зійшла... Плащем окрила... Сльози вилила.

ГЕКАБА

О доню, доню!.. Так жахливо згинути!..

Ганебною такою впасти жертвою!..

АНДРОМАХА

Упала - як упала... її смерть, однак,

Гадаю, щасливіша від життя мого. [219]

ГЕКАБА

Умерти, доню, й жити - не одне і те ж:

640] Мертвець - ніщо. В живого - хоч надія є.

АНДРОМАХА

Послухай, що скажу я, моя матінко,

То, може, трохи втихне твого серця біль.

Померлий - все одно що ненароджений,

То краще вмерти, аніж світом нудити:

Хто вмер, той вже ніколи не страждатиме.

А хто знав щастя і нараз нещасним став, -

За втраченим у того вік душа болить.

То й Поліксена, мовби й не приходила

На світ, - не відчуває жодних мук тепер.

650] А я, до слави й щастя дотягаючись,

Бо мітила в високе, раптом схибила.

Все те, чим жінці скромній слід займатися,

Сповняла я старанно в домі Ректора.

Насамперед (не знаю, справедливо це

Чи ні, що жінку, хай-но з хати вигляне,

На язика узяти кожен квапиться),

Згнітивши серце, дому пильнувала я.

Й словечок, що в гурті жіночім пурхають,

Під крівлю не впускала, покладаючись

660] На власний розум - був мені за вчителя.

Погідним зором, язика мовчанкою

Втішала мужа. В чому брати верх над ним,

А в чому й уступити - завжди знала я.

Й ця слава, докотившись аж до ворога,

Мене згубила: тільки-но в полон взяли -

Мене за жінку вибрав сам Ахілла син.

У тих, хто мужа мого вбив, служитиму.

Коли, прогнавши з серця образ Ректора,

Відкрию душу перед мужем нинішнім, -

670] Мене осудить мертвий; а зненавиджу

Нового мужа - зацькують господарі.

Хоч, кажуть, однієї ночі вистачить,

Щоб нехіть жінки муж переломить зумів,

Гидка мені та жінка, що, вчорашній шлюб

Забувши, до нового мужа горнеться.

Й кобила, коли поряд під ярмом нема

Напарниці, тягтиме тільки з примусу -

Створіння безсловесне й ненаділене

Розсудком, значно нижче за природою.

680] Мене ж усім ти вабив, любий Ректоре:

Хоробрістю, багатством, родом, розумом.

Мене цнотливу взяв ти з дому отчого,

Дівоче ложе перший ти з'єднав собі.

І ти загинув... Я ж на кораблі пливу

В Елладу - під ярмом, раба, хилитимусь. [220]

Хіба, скажи, не легша Поліксени смерть,

Хоч так над нею плачеш, од моїх страждань?

Нема й того у мене, що є в кожного, -

Надії; та й на щастя, що всміхнеться ще,

690] Я не вповаю. Все ж мана - приваблива.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Одне для всіх нас горе. Плач твій чуючи,

Й свої страждання бачу, мов у дзеркалі.

ГЕКАБА

На кораблях, щоправда, не бувала я,

Та бачила малюнки, чула розповідь:

Аби помірній бурі не піддатися,

Пильнують мореплавці свого діла всяк:

Той зайнятий стерном лиш, цей - вітрилами,

А ще хтось - воду поспіхом вичерпує.

Коли ж найвища хвиля розгуляється -

700] Поклавшися на долю, навмання пливуть.

І я так нині: виром лих підхоплена,

Вже й руки опустила і стою, німа,

Бо як опертись бурі, небом посланій?..

Не побивайся, доню, й ти за Ректором:

Хто вмер, того сльозами не вернути вже.

Шануй свого нового повелителя,

Приваблюй мужа благородством звичаїв.

Послухаєш - то й друзям буде радісно,

Й нащадка мого сина зможеш виховать -

710] Надію Трої, щоб тобою зроджені

Сини відбудували Іліон колись

І місто величаве звели заново.

А втім, почнеться зараз інша бесіда:

З ахейців, бачу, знов хтось наближається.

Яку ж то нам ще іншу новину несе?..

ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ

Входить Т а л ф і б і й .

ТАЛФІБІЙ

Найдужчого з-поміж фрігійців Ректора

Жоно, не гнівайсь: неохоче вістку цю

Несу тобі од війська й Пелопідів двох.

АНДРОМАХА

Ну що там? Чую зразу: не з добром ідеш.

ТАЛФІБІЙ

720] Рішили цього хлопця... Як сказать тобі?.. [221]

АНдромаха

Віддати в службу іншому господарю?

ТАЛФІБІЙ

У жодного з ахейців не служитиме.

АНДРОМАХА

Фрігійців ніжний пагін - тут залишиться?

ТАЛФІБІЙ

Звістить би якось м'якше про біду таку...

АНДРОМАХА

При добрій звістці - недоречна стриманість.

ТАЛФІБІЙ

Як так, то знай всю правду: вб'ють дитя твоє.

АНДРОМАХА

З цим горем шлюб новий мій не зрівняється!

ТАЛФІБІЙ

Це Одіссей взяв слово і схилив усіх...

АНДРОМАХА

Нещасна я!.. Незмірний мого серця біль!..

ТАЛФІБІЙ

730] Мовляв, ще другий Гектор з нього виросте.

АНДРОМАХА

Щоб він своїй дитині присудив таке!..

ТАЛФІБІЙ

З троянської твердині буде скинутий

Напевно вже... Кріпися, не горни його

До себе гарячково... Будь розумною.

В безсиллі й не подумай опиратися -

Ніхто ж не допоможе. Зваж ти ось на що:

Без мужа, без вітчизни, у неволі ти,

А ми, скільки нас є тут, чи не зможемо

Одну приборкать жінку? Не впирайсь дарма,

740] Не будь же ні гнівлива, ні злопам'ятна:

Озлобиш військо словом нерозсудливим, -

Хто сина похоронить? Хто сплакне над ним?

А мовчки сприймеш горе, помірковано, -

Без похорону син твій не залишиться,

Ласкавіші й до тебе будуть елліни.

АНДРОМАХА

О найдорожчий, наймиліший сину мій!

Тебе вб'є ворог... Кинеш свою матінку!.. [222]

Що іншого рятує - знатність батькова, -

Це згубою для тебе обернулося.

750] Та й мужність батька не дала добра тобі.

В лиху годину, видно, я ввійшла колись,

Пошлюблена, щаслива, в дім до Гектора.

Не з тим, щоб жертву народити ворогу,

А владаря земель родючих Азії!..

Ти плачеш, сину, щось передчуваючи?..

І горнешся, й за одяг мій хапаєшся,

Мов те пташа, щоб ненька під крило взяла.

Не прийде Гектор. Списом, оборонець твій,

Не вдарить: із Аїду не вертаються.

760] До кого вдатись? Ні близьких по батькові,

Ні охоронців Трої... З вежі стрімголов

Упавши - о жорстокість! - душу видихнеш.

Солодка ношо, найдорожчий скарбе мій!

1 ... 45 46 47 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трагедії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трагедії"