Читати книгу - "Тінь перемоги"

Василевський у 1941 році був генерал-майором в Оперативному управлінні Генерального штабу. Не називаючи нікого на ім’я (але ми ж знаємо, хто персонально відповідає за командний пункт Генерального штабу), Василевський ситуацію, що склалася описує так: «Незважаючи на всі наші наполягання, до війни нам не дозволили навіть організувати підземний командний пункт, підземне робоче приміщення. Тільки в перший день війни, приблизно в той же час, коли почалася мобілізація, а мобілізація - як не дивно це звучить, - була оголошена о чотирнадцятій годині двадцять другого червня, тобто через 12 годин після початку війни, в цей час у дворі 1 -го Будинку Наркомату оборони почали колупати землю, копати притулок.» («Знамя» 1988 № 5. Стор. 90)

У січні 1941 року геніальний Жуков прийшов в Генеральний штаб. Навесні, він зрозумів, що немає командного пункту. Але поки війна не почалася, він створенням, розвитком і вдосконаленням системи управління збройними силами не займався, тобто він не виконував своїх прямих службових обов'язків.

3.

Одночасно зі створенням системи управління Червоною Армією, Жукову треба було готувати плани оборонної війни. Планів не треба було багато. Слід було накидати на карті загальний задум: що ми маємо намір робити в разі нападу противника. Потім - розподілити бойові завдання: хто і що повинен робити в разі нападу противника і безпосередньо перед цим нападом.

Якби Червона Армія готувалася до оборонної війні, то кожному командиру, від командувача округу і нижче, слід було тільки вказати бойове завдання, сказати, ЩО треба робити. А на питання ЯК, кожен командир і його штаб повинні були шукати свої відповіді. Кожен командир і його штаб повинні були самі складати плани оборони.

Проте Червона Армія готувалася не до оборонної війни на своїй території, а до якоїсь іншої війни. Тому всім командирам і всім штабам заборонили складати будь-які плани на випадок війни. Все в свої руки взяв начальник Генерального штабу генерал армії Жуков. Генеральному штабу під керівництвом Жукова довелося складати плани не тільки для вищого керівництва, а й для всіх нижчих ешелонів командної структури.

У разі війни, прикордонні військові округи перетворювались у фронти. Кожен фронт - це група армій. Генеральний штаб готував докладні плани бойових дій для кожного фронту, кожної армії, корпусу, дивізії, полку. Всі ці плани упаковували в так звані «червоні пакети». Кожен командир, від полку і вище, у своєму сейфі мав «червоний пакет», але не мав уявлення, що в ньому міститься.

У разі небезпеки з Генерального штабу повинен був надійти наказ на розкриття пакетів. Отримавши наказ, кожен командир повинен був розкрити «червоний пакет» і діяти відповідно до вказівок, які в ньому містилися.

Була виконана величезна робота по складанню планів. Однак дії Червоної армії 22 червня 1941 року - це різнобій і повна анархія. Створюється враження, що всі, від рядових солдатів до Жукова і Сталіна, не знали, що кому належить робити.

Так чи були в Червоної Армії плани війни? Плани були. Маршал Радянського Союзу А. М. Василевський пояснює: «Зрозуміло, оперативні плани були, і досить докладно розроблені, точно так само, як і мобілізаційні плани. Мобілізаційні плани були доведені до кожної частини, буквально, включаючи найдругорядніші тилові частини, на кшталт якихось тилових складів і господарських команд... Біда не у відсутності у нас оперативних планів, а в неможливості їх виконати в тій обстановці, яка склалася». («Знамя» 1988 № 5 стор.82.)

Якщо вірити Василевському або будь-якому нашому полководцеві й академіку, то виходить ось що. Найбільший стратег ХХ століття Г. К. Жуков склав плани відбиття агресії. Плани були воістину чудовими. Але в цих планів був зовсім невеликий недолік: у разі агресії їх було неможливо виконати.

Уявіть собі найкращого в світі фахівця з гасіння пожеж. Він склав неймовірний за красою і вишуканістю план гасіння пожежі у вашому домі. Всім цей план добрий, але в нього - зовсім невелика вада: в разі пожежі від цього плану немає користі. А в іншому цей документ - зразок для наслідування і предмет заздрощів для сусідів.

Саме такий план захисту Батьківщини склав Жуков. Але ж це анекдот з розряду «Навмисно не придумаєш». Треба мати воістину неземний талант і феноменальні здібності, щоб придумати такий план оборони країни, який не можна використовувати для оборони країни. І нас розриває цікавість: покажіть же нам цей план! Але нам відповідають: план Жукова - це найбільша державна таємниця Радянського Союзу. На це ми м'яко заперечуємо: зігнив ваш Радянський Союз і завалився. Нічого, відповідають зберігачі таємниць, а план все одно нікому показувати не можна.

Ситуація стає зовсім смішною, якщо згадати розповіді самого Жукова про те, як у січні 1941 року він подумки передбачив весь німецький план «Барбароса». Буває ж таке: наш стратегічний геній з відстані в півтори тисячі кілометрів бачив наскрізь усі німецькі штаби, всі їхні сейфи та документи, які в них містилися. А потім, ґрунтуючись на результатах свого ясновидіння, той же геній склав свої власні плани, які виявилися абсолютно непридатними для протидії німецькому вторгненню.

4.

Сам Жуков знав, що його план відбиття агресії годиться для будь-якого вживання, для будь-якого розвитку подій, але не годиться для застосування за прямим призначенням. Тому Жуков навіть не намагався ввести свій план оборони держави в дію. Читайте мемуари Жукова. Він розповідає, що відчував наближення війни. Коли так, вводи в дію свій геніальний план, накажи всім командирам розкрити «червоні пакети»! Але Жуков не поспішав.

Ось розповідь Жукова: «І ось зрозумійте наш із Тимошенко стан. З одного боку тривога гризла душі, тому що бачили за доповідями з округів, що противник займає вихідне положення для вторгнення, а наші війська через завзятість Сталіна не приведені в готовність, з іншого ж - зберігалася все ще, нехай і невелика, віра у здатність Сталіна уникнути війни в 1941 році. В такому стані ми перебували до вечора 21 червня, поки повідомлення