Читати книгу - "ДО ЕР. Вибране"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "ДО ЕР. Вибране" автора Маріанна Кіяновська. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
Я скоро умиратиму. Мене Занадто довго висисало літо. «Чверть на першу. Полудень уповні…»
Чверть на першу. Полудень уповні. Тихо-тихо струмує спека. Поміж листям — немовби вежі скляні Під пензлем Тулуз-Лотрека. Панна-Літо в панамі із білих латать. Пленер млявий, в'язкий і ніжний. Трави снуть. На обрії домінує гладь: На блакитному — білосніжне. «Є тривога дерев — і ніякого сенсу в печалі…»
Є тривога дерев — і ніякого сенсу в печалі. Безконечність, поділена Богом на «так» або «ні». Я втрачаю тебе, і щоразу втрачатиму далі, Ніби шкіру гадюка, надламана десь на спині… Таємниця моя не здається тобі одкровенням: Кожен день, ніби річ, має колір, і запах, і ґандж. Коридори пітьми — і кімнати скупого натхнення, Ще й не вірші, а слів гіркувато-солодкий меланж… Так бракує Сократа — при ньому воліла б мовчати В нашій спільній клепсидрі, що нитку піщану пряде. Образ скла і піску. Де ж Сократ? Так бракує Сократа! Гра оскаржень і втіх, і нема мені саду ніде… Світлотінь осягання вина, і води і скорботи. І архаїка ліній: усі вони йдуть на війну. Я кохаю тебе, але жодного саду навпроти. Я всього лише жінка, якій обірвали струну… «Безпеки не існує. Ризик — міра…»
Безпеки не існує. Ризик — міра Ненастання інакшого, ніж це. Межа неперевірена, як віра. Якщо ти є, то йми моє лице. Сьогоднішнє і завтрашнє, навзаєм. Бо як не я, то хто? І хто, як ти? Я вірю в рай; а він, щоб бути раєм, Приходить не втікати, а текти. «Це ремство природи, бунт пасіки і бджоли…»
Це ремство природи, бунт пасіки і бджоли. У струменях часу — минання серпневого зілля. Солдати смугасті по закутках день розтягли. Агонія слив і ранет найп'яніше похмілля Колись перестигне — і сад перетвориться в сад, І дощ перетвориться в дощ, ніби в плач за покійним. Здається, я чую: вони мене кличуть назад, В безвітряну спеку, де вічність прозора й постійна. «Їм яблука, і ще вони гіркаві…»
Їм яблука, і ще вони гіркаві… Русалка саду, не боюся злив. Вони ж в'юнкі, як риби, і лукаві: Хвости їм пахнуть зародками слив. Не хочу мови, бо мені не треба Ні слів, ні ран, що завдають слова… Як Божа воля, опадає з неба Між зорями накошена трава, Аж ноги підгинаються… Ступаю — Й кривавлю слід, занурений в росу. І в чорне гетсиманське море раю Кипучу піну пристрасті несу… «Не содом, а сад посеред лісу…»
Не содом, а сад посеред лісу: Яблука насиджені птахами… Промінь сонця креслить бісектрису Між сосновим стовбуром і нами… Хтось слова вигадує назовні, Хтось ховає очі у міжтрав'я. Йде печаль — і відра майже повні Всім, про що, пригадуючи, знав я… «Всю безжальність мою…»
Чверть на першу. Полудень уповні. Тихо-тихо струмує спека. Поміж листям — немовби вежі скляні Під пензлем Тулуз-Лотрека. Панна-Літо в панамі із білих латать. Пленер млявий, в'язкий і ніжний. Трави снуть. На обрії домінує гладь: На блакитному — білосніжне. «Є тривога дерев — і ніякого сенсу в печалі…»
Є тривога дерев — і ніякого сенсу в печалі. Безконечність, поділена Богом на «так» або «ні». Я втрачаю тебе, і щоразу втрачатиму далі, Ніби шкіру гадюка, надламана десь на спині… Таємниця моя не здається тобі одкровенням: Кожен день, ніби річ, має колір, і запах, і ґандж. Коридори пітьми — і кімнати скупого натхнення, Ще й не вірші, а слів гіркувато-солодкий меланж… Так бракує Сократа — при ньому воліла б мовчати В нашій спільній клепсидрі, що нитку піщану пряде. Образ скла і піску. Де ж Сократ? Так бракує Сократа! Гра оскаржень і втіх, і нема мені саду ніде… Світлотінь осягання вина, і води і скорботи. І архаїка ліній: усі вони йдуть на війну. Я кохаю тебе, але жодного саду навпроти. Я всього лише жінка, якій обірвали струну… «Безпеки не існує. Ризик — міра…»
Безпеки не існує. Ризик — міра Ненастання інакшого, ніж це. Межа неперевірена, як віра. Якщо ти є, то йми моє лице. Сьогоднішнє і завтрашнє, навзаєм. Бо як не я, то хто? І хто, як ти? Я вірю в рай; а він, щоб бути раєм, Приходить не втікати, а текти. «Це ремство природи, бунт пасіки і бджоли…»
Це ремство природи, бунт пасіки і бджоли. У струменях часу — минання серпневого зілля. Солдати смугасті по закутках день розтягли. Агонія слив і ранет найп'яніше похмілля Колись перестигне — і сад перетвориться в сад, І дощ перетвориться в дощ, ніби в плач за покійним. Здається, я чую: вони мене кличуть назад, В безвітряну спеку, де вічність прозора й постійна. «Їм яблука, і ще вони гіркаві…»
Їм яблука, і ще вони гіркаві… Русалка саду, не боюся злив. Вони ж в'юнкі, як риби, і лукаві: Хвости їм пахнуть зародками слив. Не хочу мови, бо мені не треба Ні слів, ні ран, що завдають слова… Як Божа воля, опадає з неба Між зорями накошена трава, Аж ноги підгинаються… Ступаю — Й кривавлю слід, занурений в росу. І в чорне гетсиманське море раю Кипучу піну пристрасті несу… «Не содом, а сад посеред лісу…»
Не содом, а сад посеред лісу: Яблука насиджені птахами… Промінь сонця креслить бісектрису Між сосновим стовбуром і нами… Хтось слова вигадує назовні, Хтось ховає очі у міжтрав'я. Йде печаль — і відра майже повні Всім, про що, пригадуючи, знав я… «Всю безжальність мою…»
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ДО ЕР. Вибране», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «ДО ЕР. Вибране» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "ДО ЕР. Вибране"