Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » На межі бажання, Адалін Черно 📚 - Українською

Читати книгу - "На межі бажання, Адалін Черно"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На межі бажання" автора Адалін Черно. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 91
Перейти на сторінку:
Глава 25

Аня

Слова «я знайшов нам квартиру» відлунюють в моїй голові. Як це «нам»? А є ми? Руслан встигає піти до того, як я б почала засипати його розмовами. Він вирішив усе за мене. І нехай мені подобається його впевнений тон та самостійність, нехай я буду вдячною за те, що він допоміг мені, згоди на спільне проживання я не давала. Та й у якості кого я там буду?

Мій мозок атакує безліч запитань, поки Руслана немає вдома. Я дійсно збираю речі. Свої та його. Тільки свої для того, щоб поїхати в готель і орендувати там номер, який встигаю забронювати за знижкою. Ключі Руслан залишив, і я вдячна йому за це. Спочатку, щоправда, думаю, що потрібно його дочекатися, поговорити, розповісти про своє рішення, але чим ближче стрілка рухається до вечора, тим більше гасне моя впевненість.

Що я йому скажу? Що хочу жити окремо та не бути залежною? Що мої відповіді на його ласку всього лише гра і він насправді нічого для мене не значить? Я збрешу, якщо скажу це, тому що за ці дні Руслан викликав у мені набагато більше почуттів, ніж Ваня за останні кілька років.

Коли стрілка годинника наближається до чотирьох, я зіскакую з місця, роззираюся навколо та виходжу за двері, зачиняючи їх на ключ. Речей у мене небагато: маленька сумочка, яку я перекидаю через плече. Про решту доведеться думати завтра. Як і погоджуватися на репетиторство з іншими дітками, так я швидше назбираю гроші на оренду квартири. На сходах я ледь не збиваю жінку з валізою. Вона невдоволено фиркає та вимовляє:

— Обережніше, понаїдуть тут.

На виході консьєржка здивовано проводжає мене поглядом, але нічого не говорить. Ключ я вирішую не залишати. У Руслана є мій номер, я впевнена, що він подзвонить, і я зможу віддати йому ключі. І поговорити. Напевно. Мого запалу та рішучості так і не вистачило на відверту розмову, перш ніж піти, тому я не впевнена, що зможу це зробити взагалі. Що зможу пояснити, донести і… не зламатися під його натиском.

У готель я приїжджаю на таксі, розплачуюсь із водієм та виходжу, рішуче прямуючи до стійки рецепції. У черзі встигаю вимкнути звук і поки проходить реєстрація, намагаюся не думати про те, що зараз відчуває Руслан, побачивши зібрані речі та мою відсутність. Про що він думає?

— Оплата карткою чи готівкою? — уточнює дівчина.

— Готівкою.

— Три тисячі.

Простягаю їй трохи зім’яті купюри та чекаю, поки мені видадуть ключі. Ледве заповітна зв’язка опиняється в моїх руках, а дівчина повідомляє цифру мого номера, я швидким кроком ховаюся в ліфті, ніби за мною хтось стежить, дістаюся третього поверху, відчиняю двері й заходжу всередину.

Номер невеликий, але за такі гроші тут досить чисто. Ванна й туалет доглянуті, слідів цвілі на акрилових поверхнях я не знаходжу, і це вже радує. Той мізерний запас речей, які я привезла із собою, вдається розпакувати за лічені хвилини. Я раптом згадую, що сьогодні майже нічого не їла й думаю, чи не сходити в магазин, але чомусь стає страшно. Раптом дорогою я зустріну Ваню? І нехай готель знаходиться у віддаленому від нашої квартири районі, я сумніваюся. Раптом він мене шукає?

Зараз, як ніколи раніше, почуваюся в небезпеці. Руки тремтять, у голові туманно від потоку думок. Я не знаю, що буде, якщо ми раптом зустрінемося на вулиці, якщо я не можу дати йому відсіч навіть телефоном. Весь цей час він дзвонив, а я не брала слухавки. Розмова наша закінчився ще тоді, коли Руслан відібрав у мене телефон. Після цього чоловіка я не чула й з острахом думаю, про що він подумав, почувши Руслана.

Телефон я дістаю тільки після душу. Там десяток пропущених від чоловіка, і стільки ж від Руслана. Смс від Вані.

Ваня: Я знайду тебе, сука.

Ваня: Знайду та знищу.

Ваня: Ти, тварюка, візьми слухавку, інакше пошкодуєш, що взагалі народилася на світ.

Внизу десяток непрочитаних повідомлень, і я видаляю їх, навіть не читаючи. Боюся уявити, що там всередині, але сильніше боюся, що він дійсно дізнається. Знайде мене й тоді я навіть не можу уявити, що буде.

Від Руслана пропущених менше, та й повідомлення відсутні. Останній неприйнятий понад пів години тому, мабуть, він змирився з тим, що я прийняла таке рішення. Я встигаю порадіти, але потім згадую, що в мене ключі від його квартири. І я просто не можу їх не віддати.

Його номер я набираю сама. Слухаю довгі гудки в слухавці, а потім і стурбований голос Руслана:

— Аню, ти де? З тобою все добре? Це він? Він тебе знайшов?

У його голосі вчувається турбота, змішана зі страхом, і я не можу вчинити з ним так.

— Я поїхала в готель, Руслане.

— В готель? — тон змінюється на нетямущий. — Скажи адресу, я приїду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 45 46 47 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На межі бажання, Адалін Черно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На межі бажання, Адалін Черно"