Читати книгу - "Душа дракона, Лаванда Різ"

- І з чого ж ти раптом зробив такий висновок, знову підслуховував?

- «Не тільки» - образився Данай. - «Я ще вмію спостерігати і робити власні висновки!»

- Добре. Ох ця ж ваша вразлива драконяча гордість! - закотивши очі, Джин смішно потрясла головою. – То кажи далі, уважно тебе слухаю!

- «Увесь гарнізон Сторожової  вежі переведений у повну бойову готовність, ніби вони очікують нападу в будь-який момент. Я чув, що своєю відмовою наміснику - Варон кинув йому виклик, проявляючи непокору. Начебто Варону пропонували кілька поселень та частину східного крила в цитаделі Дрога ... в обмін на тебе. А Дрог багатюще місто на півночі, воно стоїть прямо на копальнях і буквально усипане дорогоцінним камінням, ті владики, що мешкають в тій цитаделі не знають поневірянь. Вони точно хотіли його підкупити, і вже точно цей Атаван пропонував наміснику за тебе куди більшу ціну. Так що, моя мила, Варон готовий битися за тебе!»

- Чому?

- «Це ти вже у нього сама спитай, а раптом тобі вдасться зробити диво – змусити Варона до відвертості», - сарказм - це поки все, що приносило задоволення відчайдушному привиду.

***

У своїх видіннях, якими він знову перестав нехтувати, він уважно спостерігав, слідуючи за дівчиною немов той привид, який вічно нив і волочився за нею, як цей Данай, який до речі дратував його до сказу. ... Вона все ще не відчувала його присутності, не здогадувалася, ніхто не бачив його ковзної чорної тіні. А він тим не менше був поруч, вивчав, намічав, від кого він позбудеться в першу чергу. Останні кілька днів нарешті видалися спокійними, він встиг відійти від тієї люті та безпорадного відчаю, коли йому довелося споглядати її вмираючу, причому обидва рази. Вона все ще бездумно ризикувала, не усвідомлюючи, що від неї залежить життя тисяч очікуючих під землею драконів, які стоять за його спиною. Так, вона врятує їх, а він так і бути врятує її, цю примхливу відьму, цей головний біль на весь їхній рід. Цю дівчину, яку так жадала цілком поглинути його душа. Не кажучи вже про його тіло, яке болісно реагувало, варто було йому лише подумати про неї. Він зламає всі ці її капризи, вона підкоритися йому, і буде належати лише йому і в кінці кінців звикне і навіть сама не помітить, як він заволодіє її серцем. А поки він просто чекав, відчуваючи наближення нового світанку для свого народу і для себе особисто цю фатальну зустріч.

***

З'явився маршал, який своїм мовчанням красномовно звелів їй слідувати за ним. Він привів її в комірчину для слуг на третьому ярусі. Данай звісно поплентався разом з нею.

- «Ти можеш почекати Варона в його кімнаті. Ти ж збираєшся з ним побалакати?», - занепокоєно м'явся він поруч. - «Джин, від тебе залежать занадто важливі речі - моє життя, наприклад. З цими вашими недомовками потрібно щось вирішувати, інакше вони загрожують угробити купу народу».

- Що мені наказано виконувати? - зітхнувши, поцікавилась вона у мовчазного маршала, який застиг поруч з нею з кам'яним обличчям.

- Роздивлятися навкруги поки не відновляться сили, спостерігати за тим, що роблять інші служниці, запам'ятовувати звички владик, не шукати зустрічей з командором Вароном. А ще тобі суворо заборонено покидати цей ярус.

- Він не бажає мене бачити?! - спалахнула Джинджер, схвильовано стиснувши долоні, вона ж бо розраховувала на зовсім інше, вона нарешті дозріла до розмови з ним.

- Командор сам тебе знайде, якщо стане така потреба , - сухо і байдуже кинув маршал, віддаляючись геть.

- Хто там мені казав, що я дорога Варону? - зачепила вона вголос Даная. - Як мені роздивлятися та пристосовуватися, якщо при цьому мені заборонили шукати з ним зустрічей! А раптом я натраплю на нього випадково?

- «Випадково до вас вже не належить», - почула вона невеселий і замислений голос примари. - «Він відчуває тебе, і Варон уникатиме тебе, поки йому не набридне катувати себе і тебе своєю ображеною гордістю. Владика вже зробив крок до тебе на зустріч, та ще й який! Тепер твоя черга, Джин, прояви до нього своє справжнє ставлення, а не те, яке ти сичачи і викидаючи жовч тут всім демонструвала».

- Мені буде складніше, - поникла Джин, усвідомлюючи ситуацію з усіх її кривих боків.

- "Воно начебто і так. … Недовірливого та впертого Варона переконати нелегко, особливо коли він щось вбив собі в голову. Але ж він чоловік. Чоловік, який тягнеться до тебе. Жінкам відомий якийсь секрет, який дозволяє їм робити з нас м'якотілих дурнів»

   Джинджер познайомилася з ще двома молоденькими та гарненькими служницями, дізналася, що слуги третього ярусу не припадають на коліна кожного разу при появі владик, що воїни Варона вельми вередливі, але чого у них було не відняти - так це вірності, тому що кожний з них був готовий померти за свого командора.

   Повільно ступаючи, Джин обійшла кілька порожніх похмурих кімнат, простору трапезну владик, в якій теж не зустріла жодного дракона. Потім перебравшись по критому переходу в іншу частину ярусу, стала спостерігати за вправами з мечами, Барка терпляче повчав молодших владик. Варона нажаль серед них не було, але на якусь мить Джин відчула пекучий погляд, який намагався просвердлити  їй спину, і вона точно знала, що це був Варон. Тільки ось обернувшись, дівчина вже нікого не побачила. Це була ще одна якість  драконів – передчувати та непомітно зникати, з'являтися несподівано з вогненної кулі або непоміченим злітати в небо, гублячись у висі чорною крапкою.