Читати книгу - "Метафізика"

щось «це» і щось визначене, тобто певна одинична річ, тоді як людина виготовляє або породжує із чогось «цього» — щось «таке», і коли процес виготовлення чи породження завершено, маємо «ось цю» певну річ як «таку». І «ось це» ціле, Каллій чи Сократ, існує, так само як-от [25] «ось цей» мідний шар, тобто людина і тварина як-от мідний шар взагалі. Отож очевидно, що ідеї як причина, як дехто має звичку називати форми, якщо й існують якимось чином окремо від одиничних речей, то для виникнення та сутностей зовсім непотрібні, і принаймні не на цій підставі їх можна було б вважати сутностями самими по собі.

У деяких же випадках [30] також очевидно, що те, що породжує, є таким самим, як те, що породжується, одначе не тим самим, і становить одне з ним не за числом, а за видом, як-от у природних речей (адже людина породжує людину), якщо тільки щось не виникає всупереч природі, наприклад, кінь породжує мула (хоча ці випадки також подібні; адже те, що було б спільним для коня й осла, тобто найближчий рід, не має імені, але він був би водночас і конем, і ослом, тобто мулом).

[1034а] [1] Тому очевидно, що немає необхідності вигадувати ідею як зразок (адже насамперед форми як щось окреме могли б виступати як зразки; бо радше за все форми є сутностями); натомість для пояснення виникнення цілком достатньо того, що породжує, [5] і форми як причини, що міститься в самій матерії. Тоді ціле — це певна форма у конкретній плоті й кістці, скажімо, Каллій та Сократ; вони є різними за матерії (адже матерія в них різна), але одним і тим самим за видом, позаяк вид є неділимим.

9

Може постати питання, чому одні речі виникають і через мистецтво, [10] і самовільно, як-от здоров’я, інші ж ні, як-от будинок. Причиною цього є те, що матерія, з якої починається виникнення й створення будь-якої із тих речей, що виникають через мистецтво, і в якій присутня певна частина речі, є почасти такою, що може рухатися самостійно, почасти ж ні, при цьому така, що може, є почасти такою, що здатна рухатися певним чином, почасти такою, що нездатна; адже багато що [15] може рухатися саме по собі, але не у певний спосіб, наприклад, танцювати. Тож ті речі, матерія яких є такою, наприклад, каміння, не здатні рухатися у певний спосіб, окрім як під дією чогось іншого, однак в інший спосіб можуть самостійно — і таким є вогонь. Тому одні речі не можуть існувати без того, хто володіє мистецтвом їх створення, інші ж можуть, бо вони рухатимуться під дією тих речей, що хоч і не володіють [20] мистецтвом, але самі здатні рухатися під дією інших речей, що не володіють мистецтвом, або під дією якоїсь своєї частини.

Із того, що було сказано, також зрозуміло, що у певному сенсі всі речі, створені за допомогою мистецтва, виникають із того, що має з ними одне ім’я, як і те, що виникає від природи, або зі своєї однойменної частини (наприклад, будинок — із будинку як створеного розумом; адже мистецтво — це форма), або [25] із того, що містить якусь частину речі, якщо річ виникає не побіжно; адже перша причина створення сама є частиною речі. Так, тепло у русі викликає тепло в тілі, а останнє і є здоров’ям, або складовою здоров’я, або його наслідком є певна складова здоров’я, або ж саме здоров’я; тому й говорять, що тепло сприяє здоров’ю, оскільки те, що виникає внаслідок тепла і що супроводжує тепло, сприяє здоров’ю.

Отже, як і в умовиводах, началом усього є сутність, адже умовивід будується, виходячи з щосності, і так само без сутності не можна говорити про виникнення речей.

І подібним чином стоїть справа з тим, що утворюється від природи. Адже сім’я породжує так само, як речі, що створюють за допомогою мистецтва, оскільки воно також потенційно містить в собі форму, [1034b] [1] і те, чого воно є сім’ям, є певним чином однойменним із тим, що виникає (щоправда, не слід думати, що в усьому те, що породжує, і те, що виникає, мають одне й те саме ім’я, як у випадку походження людини від людини, позаяк жінка теж походить від чоловіка), якщо тільки те, що виникає не є покручем; тому мул не народжується від мула. Натомість те, що виникає самовільно, виникає так само, як і в тих речах, [5] в яких матерія здатна сама приводити себе у рух подібно до сім’я; тоді як все, що не має такої здатності, не може виникати інакше ніж від таких речей, що самі приводять себе у рух.

Це розміркування показує не лише стосовно сутності, що форма не виникає, але воно так само стосується всіх перших визначень речей загалом, як-от кількість, [10] якість та інші категорії. Адже подібно до того як виникає мідний шар, але не шар і не мідь, і як це у випадку міді, якщо вона виникає (позаяк матерія і форма завжди мають існувати передніше), так само і з щосністю, якістю, кількістю та іншими категоріями; бо виникає [15] не якість, а деревина певної якості, не кількість, а деревина чи тварина певної величини. Але особливістю сутності, як можна зрозуміти із цих міркувань, є те, що одній сутності необхідно має передувати інша дійсна сутність, яка її створює, наприклад, тварина, якщо виникає тварина; натомість не є необхідним, щоб якість або кількість існувати передніше, окрім як тільки потенційно.

10

[20] Оскільки визначення є поясненням, а будь-яке пояснення має частини, і як-от пояснення відповідає речі, так само частини пояснення відповідають частинам речі, то постає питання, чи має пояснення частин міститися в поясненні цілого, чи ні. Адже в деяких випадках здається, що це так, а в деяких — ні. Так, [25] пояснення кола не містить в собі пояснення його відрізків, натомість пояснення складу слова включає в себе згадку про його елементи, хоча і коло ділиться на відрізки, і так само склад ділиться на елементи. Крім того, якщо частини передують цілому, а гострий кут є частина прямого, і палець — частина живої істоти, то гострий кут мав би передувати [30] прямому, а палець — людині. Отож здається, що останні є переднішими: адже пояснення перших спирається на пояснення останніх, і також вони є переднішими в тому сенсі, що можуть існувати незалежно від