Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 33

Мія швидко збирається. Марк її підганяє. Міна метушиться навколо, цілий кошик випічки збирає у дорогу. Кріс досі не може відійти від цієї ситуації.

-- Подзвони мені, -- шепоче подрузі Кріс, коли обіймає на прощання.

-- Сонечко, повеселись там, -- наказує Міна.

Марк весь цей час не відходив від Мії, щоб вона не втекла. Мія з останніх сил тримає обличчя перед сестрою, щоб не засмучувати її.

У машині, вся витримка здувається, як повітряна кулька.

-- Що ти собі дозволяєш? Це моя сім'я, якого... Ти приїхав! –  репетує Мія на Марка.

Руками міцніше стискає кошик, щоб не з'їздити ним по нахабній пиці. Нагадуючи собі, що водія чіпати не можна, бо можуть розбитися.

– Ти мене змусила, -- спокійно відповідає Марк. За ці дні він стільки разів переварював цю ситуацію, що зараз може бути холоднокровним.

-- Та що ти говориш! -- розводить руки у сторони Мія. Смикає себе та чіпляється за кошик знову.

-- Я дав тобі тиждень на збори, варіанта тікати, як маленька залякана дівчинка, тобі не давав.

-- Марк, зупини машину, – твердо каже Мія.

Щось було в її інтонації, що він послухав.
Мія фізично не могла зараз перебувати у замкнутому просторі з ним, бо приб'є. Вона буквально вистрибує з машини та мчить до лісу. Він її ще з дитинства заспокоював. Ось і зараз сподівалася на його допомогу. Марк наздогнав її за кілька кроків та повернув обличчям до себе.

-- Набігалася? – таки вивела його на емоції.

– Ні! Дай мені спокій. Як ти не розумієш, я не хочу з тобою їхати, – вперто продовжує Мія, зчепивши кулачки.

-- Маленька... У тебе немає виходу. В академії тебе відпустили. Вдома не чекають, -- усміхнувся Марк. Він розумів, що загнав її у кут. Але йому до чортиків цікаво було подивитися, що вона зробить.

-- Я не твоя власність й іграшкою не збираюся ставати. Бери з собою свою дівчину і їдь з нею!

– Яку дівчину? -- він зацікавлено дивився їй у вічі.

– Ту, що була з тобою у клубі! – люто відповіла Мія.

А Марк зовсім забув про Кару. З останніми подіями навіть не було часу побалакати з нею.

-- Не ревнуй, немає в мене дівчини, – чарівно посміхнувся.

– Тебе? Чого б це? ти мені байдужий! – гордо відповіла та подивилася йому у вічі.
***

Марк одним рухом переставив Мію спиною до дерева. На одну руку сперся ліктем, поставивши біля її голови, а другою провів по щічці. Мія розгубилася від швидкої зміни становища і почервоніла. Вона не змогла відірвати від нього очей. Перевертень гіпнозував її. Дихання збилося і вона так недоречно згадала про їхній поцілунок.

Подивилася на його губи та облазила свої. Марк, простеживши за цим рухом, нахилився та поцілував. Дуже ніжно, заспокійливо. Він обійняв її за талію, а другою рукою закопався у волоссі. Мія знову загубилася у своїх відчуттях. То був поцілунок обіцянка.

Марк опустив руку з талії на стегно, а потім на сідницю. Стиснув її, присунувся щільніше, потягнув Мію за волосся та поцілував з усією пристрастю. Він виявляється так сумував за нею. Не варто було розраховувати, що її потребує лише тигр. Марк розчиняється в Мії так само, як і вона у ньому. Марк різко відсахнувся від дівчини, глянув у вічі, а потім на червоні щічки.

-- З усіма хто тобі байдужий, так цілуєшся? -- він намагався вирівняти дихання. Взяти ситуацію під контроль. Поки що тут усім керує Мія, хоч вона навіть не здогадується про це.

Вона не знає, що відповісти. Він має рацію, але вголос ще визнати не могла, просто опустила погляд до долу.

– Я так і думав. Ходімо, -- взяв її за руку та повів до машини.

Далі їхній шлях проходив у тиші. Мія була занурина у свої думки. Марк загальмував перед під'їздом якогось будинку.

– Куди ти мене привіз? -- зовсім розгублено запитала дівчина.

– Тут моя міська квартира. Чи хочеш, щоб у зграю відвіз? -- Марк спокійно забирає з рук Мії кошик і виходить. -- До вечора тут сидітимеш? -- запитує коли бачить, що Мія не зрушила з місця.

– Відвези мене до академії, якщо ми сьогодні не їдемо. А навіщо тоді ти сьогодні до мене приїхав? -- підняла на нього очі.

– Я зрозумів. Це надовго, -- нахилився та витяг її з машини, закинув собі на плече і пішов до парадної.

-- Марку!! -- кричала та била його по спині Мія.

Щойно вони увійшли до під'їзду -- різко замовкла. Вона не хотіла привертати увагу ще більшої кількості глядачів. І так ті, хто був на першому поверсі, роздивляли їх. Марк просто голосно загарчав і всі, як за командою, відвернулися.

У ліфті теж їхали мовчки. Марк відпустив її лише тоді, коли вони увійшли до квартири. Він завбачливо зачинив двері на ключ.

Усе, всі шляхи відступу закриті. Зараз тільки він і вона разом…