Читати книгу - "Бунтівник та аристократка, Крістіна Логоша"

Ланцюг згас, погасли і багаття. Мені захотілося підійти ближче до чоловіків, розпитати, що тут сталося. Але пекельний біль віддався в руки. Я глянула на долоні, на них були опіки від ланок розпеченого ланцюга.

***

Коли Крістоф переступив поріг вітальні, вже настала ніч. Його погляд зупинився на Ів, що заснула на дивані. Вона солодко спала, звісивши руку, на підлозі лежала відкрита книга. Її волосся сплуталося, а червоні губи злегка відкрилися. Маг завмер, милуючись, потім приніс зі спальні ковдру, тихенько підійшов ближче і, схилившись над нею, вкрив. У цей момент Ів щось сказала уві сні. Крістоф завмер, боячись налякати її, а Ів, не прокидаючись, потяглася до обличчя Крістофа.

Вона ніжно поцілувала його в губи, не розплющуючи очей, і перекинулася на бік.

 — Дякую, Хансе, — закутаючись у ковдру, пробурмотіла Ів.

 Поганий настрій Крістофа зник, хоча він і повертався додому з рішучістю покарати Ів — йому було видіння, в якому вони з Марісою готували якесь чаклунське печиво. На жаль, він не зміг розібрати рецепт, але з інгредієнтів зрозумів, що це не отрута. Звичайно, це не знімало з Ів відповідальність, але спускати він цього не збирався. Просто вирішив відкласти до завтра.

Крістоф зайшов у спальню і зняв сорочку, сліди від куль з'явилися у дзеркальному відбитку його тіла.

— Маленьку відьму треба покарати. Запри її в темниці, щоб знала, хто тут головний, — Морок говорив із Крістофом з відображення

– Я не потребую порад. Від тебе потрібна лише сила – і не більше. І поводься спокійніше, бо скоро від тебе взагалі нічого не залишиться.

Морок засміявся.

- Дурень. Це від тебе нічого не лишиться. Швидше, я поглину тебе, ніж тобі вдасться позбутися мене.

Сміх Морока наростав потужною вібрацією: від його сміху затремтіли статуетки над каміном, підстрибували меблі, зі стін злітали гравюри.

- Припини! Я тобі наказую!

Землетрус одразу припинився.

— Подивимося, кому належатиме твоє життя.

- Тобі мене не зламати...

 Крістоф не встиг домовити, його відволік шум у коридорі. Він поспішно вийшов і побачив Ів за секунду до того, як вона зникла у своїй кімнаті.

Крістофа здолала прикрість — Морок знову обіграв його. Швидше за все, землетрус розбудив Ів, і вона пройшла в його кімнату — її мучила цікавість, адже через недбалість Крістоф відповідав Мороку вголос.

                                                          ***

Я забігла до своєї кімнати і щільно зачинила двері. Мене лихоманило від страху.

- З ним щось не так. Він розмовляє сам із собою.

— Я чула, — спокійно відповіла Маріса. — І це ж чудово! Адже це пряма нагода розірвати шлюб за умовами контракту.

- Ти в своєму розумі? Він не дасть мені й кроку зробити у бік суду.

— Отже, одна надія на рятівне печиво.

Я підійшла до комода і налягла на нього, штовхаючи до дверей.

— Ти чого стрес так знімаєш? Перестановкою зайнялася? - спитала Маріса.

— Не хочу бути зненацька захопленою. Мало коли його альтер-его прокинеться і чого воно захоче.

- Ну так, комод його точно зупинить! — знову їдко помітила змія. — Йому не завадили гори із покладами змійовика, а тут — комод!

Я подивилася на Марісу вбивчим поглядом:

— Сьогодні вночі він стоятиме ось тут.

Температура в кімнаті різко опускалася: ліжко, килими і навіть одяг на мені все стало покриватися інеєм. Я обхопила себе руками, не розуміючи, що діється. Дихання вже вилітало хмарами пари.

- Що відбувається?

- Звідки мені знати? — Маріса залізла назад на тіло, рятуючись від переохолодження.

Я підбігла до дверей, але її підпирала моя ж комод. Він уже вкрився інеєм і, можливо, навіть примерз до підлоги. І тут я почула звук в один із вітражів — хтось стукав у моє вікно, яке було кілька сотень метрів над землею.

- Не підходь, - шепотіла самка пітона.

Але я  її не слухала. Замерзлими руками я взялася за позолочені ручки і відчинила стулки.

...і скрикнула від жаху: у повітрі висів силует Ханса, зітканий зі сніжинок і крупинок льоду.

- Ів, не бійся. Це я Ханс. Інакше мені не вдалося до тебе підібратися.

— Хансе, але… як?

- Мені допоміг королівський маг. Ів, люба, ти маєш допомогти. Йєнсен має секрет. Дізнайся, звідки він бере магічні сили. Якщо допоможеш, ми зможемо знешкодити його, позбавити важелів тиску... І знову бути разом.

- Ханс... все складно. Не впевнена, що вийде.

— Ів, допоможи... Хоч би що трапилося — я все зрозумію. Зроби це заради нас!

Крижана долоня Ханса ніжно торкнулася мого обличчя. Його погляд воскресив спогади, в яких ми були разом.

У двері почали ломитися, комод, так до речі присунутий до неї, ледве витримав тиск. Ханс це теж бачив: