Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Свідок обвинувачення та інші історії 📚 - Українською

Читати книгу - "Свідок обвинувачення та інші історії"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Свідок обвинувачення та інші історії" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 60
Перейти на сторінку:
старого Мура», шматок камфори, кілька пар окулярів і три листи. Один із них, написаний тонким нерозбірливим почерком, був від якоїсь «кузини Люсі», також рахунок за ремонт годинника й лист-прохання від благодійної організації.

Адвокат уважно все оглянув, а тоді знову склав у сумку й, зітхнувши, віддав назад.

– Дякую, міс Магдален. Боюся, це мені не надто допомогло.

Він піднявся, помітивши, що з вікна було чудово видно східці до передніх дверей, а тоді взяв Магдален за руку.

– Уже йдете?

– Так.

– Але… усе буде добре, так?

– Люди, пов’язані із законом, не роблять таких необдуманих заяв, – урочисто заявив сер Едвард і поспішно вийшов.

Замислившись, він ішов вулицею. Усі частини головоломки були в нього під рукою, та Паллісер не міг скласти їх. Чогось бракувало – якогось маленького елемента. Просто, щоби вказати напрямок.

На його плече опустилася чиясь рука, і він здригнувся. То був Метью Вон, трохи задиханий.

– Я біг за вами, сер Едвард. Хочу перепросити. За свою огидну поведінку півгодини тому. Боюся, характер у мене – не подарунок. Надзвичайно люб’язно з вашого боку перейматися цією справою. Будь ласка, розпитуйте мене про все, що завгодно. Можливо, якщо я хоча б чимось можу допомогти…

Раптом сер Едвард закляк. Його погляд зосередився не на Метью – на іншому боці вулиці. Трохи ошелешений, Метью повторив:

– Якщо я хоча б чимось можу допомогти…

– Любий юначе, ви це вже зробили, – сказав адвокат. – Ви зупинили мене саме на цьому місці, і я помітив те, що в іншому разі пропустив би.

Він показав на невеличкий ресторанчик через дорогу.

– «Дві дюжини дроздів»? – перепитав здивовано Метью.

– Саме так.

– Дивна назва, та, здається, їжа там пристойна.

– Я б не ризикнув спробувати, – сказав сер Едвард. – Моє дитинство було набагато давніше, ніж ваше, мій друже, та дитячі віршики я, мабуть, краще пам’ятаю. Якщо мене не підводить пам’ять, є такий добре відомий віршик:

Ця пісня про монетку, зерно, що я стеріг,

й дві дюжини дроздів, запечені в пиріг.

І так далі. Решта нас не стосується.

Він різко розвернувся.

– Ви куди? – запитав Метью.

– Повертаюся до вашого будинку, мій друже.

Вони йшли мовчки, Метью здивовано поглядав на свого супутника. Сер Едвард увійшов, одразу ж попрямував до шухляди, витягнув оксамитову сумочку й відкрив її. Він поглянув на Метью, і юнак неохоче вийшов з кімнати.

Адвокат висипав монетки на стіл і кивнув. Його пам’ять не підвела його. Він підвівся і взявся за дзвіночок, сховавши щось у долоні.

Прийшла Марта.

– Марто, ви розповідали мені, що у вас із покійною господинею виникла невелика суперечка через нову шестипенсову монетку. Тут дві монетки, але обидві старого зразка.

Вона вражено витріщилася на нього.

– Ви розумієте, що це означає? Хтось приходив у будинок того вечора, хтось, кому ваша господиня дала шість пенсів. Гадаю, вона дала йому їх в обмін на це…

Швидким рухом він витягнув руку, тримаючи поганенький вірш про безробітних.

Одного погляду на її обличчя було достатньо.

– Гру закінчено, Марто, бачите, я знаю. Краще розкажіть мені все.

Вона впала на крісло, обличчям котилися сльози.

– Це правда, правда. Дзвінок ледь теленькнув. Я завагалася, але вирішила краще піти й глянути. Я підійшла до дверей саме тоді, як він ударив її. На столику перед міс Кребтрі лежала стопка п’ятифунтових банкнот – то через них він те вчинив, а ще подумав, що господиня сама в будинку, бо вона впустила його. Я не могла кричати. Мене мов паралізувало, а тоді він повернувся, і я побачила, що то мій хлопчик…

Він завжди був лихим. Я віддавала йому всі свої гроші. Він уже двічі відсидів. Мабуть, ішов до мене, а тоді міс Кребтрі, побачивши, що я не відчиняю, пішла до дверей сама. Його захопили зненацька, то він витягнув одну з тих листівок безробітних, а господиня, надто милосердна, впустила його й витягла шестипенсову монету. І весь той час на столі лежала стопка п’ятифунтових банкнот, я бачила їх, коли приносила міс Кребтрі решту. Нечистий оволодів моїм Беном, він підійшов ззаду й убив її.

– А тоді? – запитав сер Едвард.

– Сер, що я могла вдіяти. Моя кров і плоть. Його батько був негідником, і Бен пішов його слідами… Але він – мій син. Я випхала його, повернулася на кухню, накрила на вечерю у звичну годину. Гадаєте, то було надто підступно з мого боку, сер? Я намагалася не брехати вам, коли ви розпитували мене.

Сер Едвард підвівся.

– Моя бідолашко, – сказав він із почуттям у голосі. – Мені так шкода вас. Та все ж закон мусить зробити свою справу.

– Він утік з країни, сер. Я не знаю, де він.

– Тоді є шанс, що шибениці він уникне, та я б не надто на це сподівався. Покличте мені міс Магдален.

– О, сер Едвард. Як чудово… які ви чудові, – сказала Магдален, коли він закінчив свою коротку розповідь. – Ви нас усіх урятували. Як мені віддячити вам?

Паллісер усміхнувся їй і легко постукав по руці. Він таки був великим чоловіком. Юна Магдален мала дуже чарівний вигляд на «Сілурику». У розквіті своїх сімнадцяти – просто диво. Звісно, усе це вона вже втратила.

– Наступного разу, коли вам буде потрібен друг… – почав він.

– Я одразу ж прийду до вас.

– Ні, ні, – викрикнув стривожено сер Едвард. – Саме цього не потрібно робити. Зверніться до когось молодшого.

Уміло викрутившись від вдячних господарів, він зупинив таксі, сів у нього й полегшено видихнув.

Навіть чарівна свіжість сімнадцяти років здалася йому сумнівною.

Вона не могла дорівнятися до багатої бібліотеки з криміналістики.

Таксі повернуло на вулицю Королеви Анни.

Його тупик.

S.O.S.

– Ага! – вдячно сказав містер Дінсмід.

Він відступив назад і схвально оглянув круглий стіл. Відблиски вогню з каміна вигравали на простій білій скатертині, виделках, ножах й іншому столовому приладді.

– Усе… усе готово? – вагаючись, запитала місіс Дінсмід. То була трохи змарніла жінка з безбарвним обличчям, рідким волоссям, зализаним над чолом, яка немов постійно чогось боялася.

– Усе готово, – відповів її чоловік з якоюсь озлобленою веселістю.

Він був кремезним чолов’ягою із сутулими плечима й широким червоним обличчям, мав маленькі поросячі очі, що блискали з-під густих брів, і масивне виголене підборіддя.

– Лимонад? – майже пошепки запропонувала місіс Дінсмід.

Чоловік похитав головою.

– Чай. У будь-якому разі це набагато краще. Глянь на погоду: злива, вітер. Чашка гарячого чаю – ось що потрібно на вечерю в такий вечір.

Він жартівливо підморгнув дружині й знову почав уважно оглядати стіл.

– Велика

1 ... 46 47 48 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Свідок обвинувачення та інші історії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Свідок обвинувачення та інші історії"