Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 134
Перейти на сторінку:

- Ох, краще б я була поруч, доглядала тебе.

- Жартуєш? Тут вже черга з тих, хто готуватиме мені сніданок і пратиме білизну. Хоча б з ложечки не годують.

- Ну добре коли так, - мамин голос трохи повеселішав. - Я рада що ти не один. Але ти справді в порядку?

- Чесне скаутське.

- Диви мені, - Джеймс ледь втримався аби не закотити очі на цих словах. - А що там та дівчина? З якою ви ходили в кіно?

- Гм, гадаю, це вже вчорашній день. 

- Єдине побачення?

- Мамо, це не було побачення. Облиш це. Будь ласка.

Мері Брістоул не звикла швидко здаватися, але сьогодні поступилася.

- Як скажеш, Джеймсе. Передавай всім вітання і не засиджуйтеся допізна.

Того ж вечора Пітер зголосився підвозити Джеймса до школи: добре, що будинок Брістоулів розташовувався на шляху до неї. Поки чекали на піцу, містер Робустсон перевіряв акумулятор Інфініті. 

- Я не давав крихітці заіржавіти, поки малий відлежував собі бока, - хвалився Тоні. Він все поглядував у вікно у бік автівки, поки нарешті містер Робустсон не зайшов у будинок.

Після вечері вся підвищена увага приділялася Джеймсові. Стівен весь час носився з ним ніби той був при смерті, і навіть Тоні напівжартома перевіряв температуру кожні півгодини.

Я так довго не протягну, подумав хлопець, розглядаючи власні спортивні штани, одну штанину яких довелося розрізати, щоб помістився гіпс. Втомлений, розбитий, знесилений Джеймс намагався не заснути прямо в кріслі, але очі зрадливо заплющувалися самі собою. Компанія засиділася далеко за північ, всі дивилися футбол, і лише о першій годині родина Робустсонів зазбиралася додому.

- Дякую за вечір, хлопці, - містер Робустсон дружелюбно поплескав Стівена по плечу, і, поправивши окуляри на носі, пройшов до виходу. За ним пішли його сини, Пітер майже засинав на ходу. - Сподіваюся, юнак швидко очухає.

- Дякую, що прийшли, Абе, - Стівен проводив друзів до їх позашляховика; їхні голоси стихли за дверима.

По телевізору все ще йшли новини: розповідали про нову жертву маніяка, якогось Дональда МакАдамса, коли Ентоні підійшов до сплячого в кріслі Джеймса і легенько торкнувся племінника.

- Давай, Джею, гості вже пішли, а маленьким хлопчикам час спати, - ледь чутно пробурмотів він, підхоплюючи Джеймса на руки. - Який ти важкий. Був би ти на скелі вже з гіпсом, тебе так просто вітром не здуло.

- Дякую, Тоні. - Джеймс посміхнувся крізь сон, поки дядько ніс його до кімнати. - Хоч хтось знаходить у всьому цьому розвагу, тож я радий.

- Тільки батькові не кажи, бо він нас обох у гіпс закатає.

- Швидше у цемент.

Здоров'як Ентоні дбайливо влаштував Джеймса на ліжку і вкрив ковдрою, стягнувши з племінника безглузду бейсболку. Він обережно перевірив пульс і поставив поряд із ліжком склянку води.

- Раптом уночі стане погано, поклич - я залишу двері відчиненими.

- Добре. Дякую, Тоні... - повторив Джеймс.

- Я поїду на кілька днів з міста, по справах, - сказав Тоні за хвилину, але вимотаний цілим днем раптової уваги Джеймс вже спав і не чув його. Він не бачив, як дядько присів на ліжко поряд. Тоні морщив свого високого лоба, від цього вимушене шрамами обличчя наче перекосило. У животі в нього все стислося в пружину, готову вивільнитися будь-якої миті. Але це пройшло так само раптово, як і почалося.

- Знаєш, весь сенс у тому, щоб залишитися самим собою, Джеймсе. Не дозволяй нікому вказувати, що робити. Ця дорога ні до чого доброго не приведе, повір мені… Добре, добраніч, дитино. - Ентоні поцілував племінника в лоб і вийшов з кімнати.

~~~

- Перестань розмахувати кинджалом, доки ти не проткнула когось!

Відьмочка не звернула на ці слова жодної уваги, продовжила крутити зброю в руках і пильно її розглядати, поки її в неї нахабно не відібрали.

- І що з того, вас якимось ножиком не проткнеш, я знаю, - обурено сказала вона.

Мілдред наморщила носика, їй раптом захотілося, щоб кинджал зі звучним ім'ям Ачерімо опинився в грудях її нав'язливого співрозмовника. Але вона знала, що створінь світу Тіней так просто не вбити.

- Це Ачерімо, найгострішим ніж зветься. Він розрізає будь-яку плоть і розриває будь-яку магію на своєму шляху.

- Серйозно?

Мілдред підняла брови і інакше подивилася на свого спільника.

- Знала б я, що мені доручать принести, підрізала б парочку ворогів по дорозі.

- Не підрізала б, не для того ми його дістали, щоб світити їм усюди. Він потрібний для справи. Все зрозуміло?

1 ... 46 47 48 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"