Книги Українською Мовою » 💛 Дитяча література » Казки навиворіт, Ньюбі Райтер 📚 - Українською

Читати книгу - "Казки навиворіт, Ньюбі Райтер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Казки навиворіт" автора Ньюбі Райтер. Жанр книги: 💛 Дитяча література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 50
Перейти на сторінку:
Бременські злодії

Давно це було чи ні, але в одного чоловіка був Віслюк. І хоч старий, але хитрий як лисиця. Щоразу як потрібно щось важке перевезти, Віслюк прикидається, що в нього спина болить. А ось коли час обідати, то у хитруна вже все справно працює, і їсть тоді за трьох.

Набридло господареві з таким ледащом жити і вигнав він Віслюка з дому. А той такий був мстивий, що вночі йому всю городину потовк та яблука, що на дереві біля хати, понадкушував. Щоб його не спіймали на гарячому, Віслюк все ж пішов світ за очі, в омріяний Бремен.

Йде дорогою і бачить, що під вербою Пес спить. Підійшов він ближче і питає:

- Гей, друже, ти чого це тут розлігся? 

- Та мене мій господар вигнав! 

- А що ж ти такого накоїв, бідолаха?

- Не хотів гавкати на перехожих. Чого ж мені голос свій напружувати, от скажи мені? А тут грабіжники взялися нізвідки. Залізли до хати, винесли майже все, поки моїх не було вдома. Посеред білого дня, уявляєш??

- А ти що? - запитав Віслюк.

- А що я? У мене в той час була сієста. Я ж коли не висплюся, то весь день шкереберть. Тож коли нас грабували, нічого не помітив.

- Не дивно тоді, що тебе вигнали…

- А ти чого сам? І куди йдеш? - поцікавився Пес.

- Та вирішив, що з моїм господарем каші не звариш. То пішов від нього до Бремену. Хочу там створити банду. Буду типу Робіна Гуда, лише коли грабуватиму - віддавати бідним не буду. Все залишатиму собі! Я ж теж не багатий!

- То візьми мене з собою! Буду твоїм вірним захисником!

- Ага, тільки не під час сієсти! - уїдливо зазначив Віслюк.

- Ну, сієста - це святе! - відповів серйозно Пес.

- Добре вже, ходімо разом! Все одно веселіше, ніж самому.

На тому і порішили. Йдуть вже вдвох. Проходять поле, а з пшениці раптом Кіт вистрибує.

- Ану стояти! Руки догори! - пронявчав агресивно.

- Так, так, так… - почав його обдивлятися Віслюк. - І хто це у нас такий прудкий?

- Що, не чули, що я вам сказав? - не вгамовувався пухнастий забіяка.

- Та чули ми, чули… - мовив Пес. - Однак, у нас і взяти немає чого. А ти що, типу, грабіжник?

- Намагаюся ним стати з того часу, як мене хазяйка з дому вигнала,  - зізнався. 

- За що? - здивувався Віслюк. - Ти ж наче енергійний. Мишей не ловив, чи як?

- Навпаки! Наловив штук сто. У неї, у сусідів, у лісі. І приніс їй на подвір’я як презент. А вона, як на диво, не зраділа. Ба більше! Чого я тільки не наслухався… Та, - він досадливо махнув лапою, - хай собі живе без мене, їй же гірше!

- Чуєш, а ходімо з нами до Бремену, - запропонував раптом Віслюк. - Нас теж свого часу вигнали, будемо тепер для себе жити. Займатимемося розбоєм, буде весело!

- А що, можна і з вами! - радо погодився Кіт.

І вони вже втрьох покрокували до міста. Та на їхньому шляху зустрівся ще один майбутній “гангстер” - Півень, що сидів на паркані однієї з покинутих хат.

- А куди це шановне панство направляється? - мовив він з награною чемністю.

- До Бремену йдемо займатися протиправними діями! - відповів Пес.

- Ну тоді вам без мене не обійтися! - запевнив Півень.

- Чого це? - здивувався Кіт.

- Бо з усіх вас у мене одного є крила. Отже, зможу підлітати на дерева чи будинки, вести спостереження. Буду вашими очима!

- А що, ідея непогана! А чому це ти не у господарів живеш?

- Та вигнали мене вони, бо я кукурікав вночі замість ранку.

- Для чого?

- Мстився їм за те, що зерном позаминулорічним годували! Будуть знати!

- Ото вже в нас банда зібралася, - похитав головою Віслюк. - Одне другого “краще”... Ну добре вже, ходімо з нами! Тільки дивись мені! Не здумай вночі шум підіймати - бо кукурікалку твою відірву! - додав загрозливим тоном.

- Та я ж нічичирк, - злякано запевнив півень. - Буду мовчати, як риба!

Четвірка майбутніх злодіїв попрямували далі до Бремену. Але дорога була неблизькою і вони вирішили десь заночувати. Зайшли до лісу, влаштувалися біля одного з дерев, а Півень на гілку сів. Раптом побачив здалеку вогник.

- Слухайте, товариші, здається мені, що десь тут поруч хатина є.

Звірі оживилися. 

- То ходімо хутчіше, перевіримо, чи зір тебе не обманув! - запропонував Пес. - А то цей кемпінг просто неба - не особливо комфортний.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 46 47 48 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казки навиворіт, Ньюбі Райтер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Казки навиворіт, Ньюбі Райтер"