Читати книгу - "Холодне Сонце, Артур Сіренко"

            «…Ich stell die Aschenblume
                 ins Glas voll reifer Schwärze…»
                                                           (Paul Celan)

Для птаха сірого ночі зоряної
Зібрав у жменю гірких бузинових ягід
Впийтеся лісовим вином,
Ви – тіні березневого місяця!
У лісі мертвих дерев
Замість пролісків цвітуть дні і години:
Збираю ці сірі квіти
У скриньку жебрачки Пандори, 
Зроблю з них гербарій
Покладу сухі пелюстки квітів часу
Між сторінками літописів 
Мертвого міста Гелон:
Сірі квіти самотності
Відвідують сірі джмелі спогадів.
Сиві птахи мовчазних сутінків
Згадують літо лагідне,
Яке стало тліном:
Пийте вино бузинове
Допоки серце не оселиться
У крижаному місті серпанку.
Усміхнений бог очерету
Заплющує свої жовті очі,
Шепоче забуту легенду
Про людину, що лишила слід
На рінні ріки минулого. 
Визираю птаха-годинника 
Попелястого, зозулястого з келихом
Під крижаним небом чужих сліз,
Ховаю у дзеркалі сумні рукописи
По той бік скляної межі срібла – 
Повість про друзів неба і циркуля:
У сваволі погляду
Вирощую металеві квіти. 
Сірі.