Читати книгу - "Засліплення"

яке сумлінно вніс до списку й тепер щодня виконував, мов неодмінний урок. Цю невтішність, застиглість і гніт довгих тижнів під знаком дружини він витримував, може, тільки завдяки тому, що одне щоденне відкриття додавало йому снаги й мужности. В його житті вченого відкриття належали до великих, головних подій. Тепер Кін лежав, марнуючи час, йому бракувало його роботи, тож він і змушував себе щодня відкривати, що таке сторож: найманий воїн. Сторож був потрібний йому дужче, ніж один із тих небагатьох окрайчиків хліба, які він з’їдав. Він був потрібен йому, як окраєць роботи.

У ті години, коли приходив сторож, Тереза була заклопотана своїм. Сторожа, цього простолюдця, чию балаканину підслухала ще першого разу, вона пускала до свого помешкання тільки через те, що їй потрібен був час. Вона взялася за інвентарний опис бібліотеки. Її збентежило те, що чоловік тоді попереставляв книжки навпаки. Крім того, вона боялася, що ось-ось з’явиться його новий брат і поцупить найдорожчі томи. Щоб знати, що, власне, стоїть на полицях, щоб не дати пошити себе в дурні, одного дня вона, поки сторож сидів біля хворого і на всі заставки ганьбив жіноцтво, й приступила в їдальні до цієї важливої роботи.

Тереза відрізала від старих газет вузенькі голі береги й ішла з ними до полиць. Взявши в руки книжку, вона прочитувала назву, вимовляла її вголос і записувала на довгу паперову смужку. За кожною літерою вона повторювала всю назву, щоб не забути її. Що більше було літер, що частіше вона промовляла те чи те слово, то своєрідніших змін воно зазнавало в її вустах. М’які, як на неї, приголосні на початку назви — Б, Д і Ґ — ставали чимдалі твердішими, а насправді, глухішими. Тереза полюбляла все тверде, вона навіть мусила докладати зусиль, щоб не розірвати твердим олівцем газетний папір. Її грубим пальцям удавалося вивести лише великі літери. Довгі наукові назви її дратували, позаяк не лягали в один рядок. Одна книжка — один рядок, так поклала собі Тереза, щоб легше було обрахувати всю смужку й узагалі щоб вона мала кращий вигляд. Дописавши до краю, Тереза вривала назву на середині, а те, що від неї залишалося, посилала к бісу як непотріб.

Найулюбленіша літера в неї була О. Писати її Тереза наламала руку ще в школі. («О ви повинні заокруглювати так само гарно, як Тереза, — завжди казала вчителька. — У Терези виходять найкращі О». Потім вона тричі залишалася сидіти на другий рік. Але то була вина не її, а вчительки. Терезу вона не могла терпіти, бо насамкінець О в тієї виходили вже краще, ніж у неї, вчительки. Всі просили, щоб Тереза написала їм О. На вчительчині О ніхто вже й дивитися не хотів.) Отож О Тереза вміла вивести які завгодно маленькі. Ці рівненькі, чепурненькі кільця потопали серед своїх утричі більших сусідів. Якщо в довгій назві було багато О, вона спершу лічила скільки, хутенько вимальовувала їх наприкінці рядка, а решту місця попереду залишала для самої назви, яку добряче обтинала.

Списавши всю смужку аж донизу, Тереза підводила рису, лічила книжки, запам’ятовувала, скільки їх — на числа вона мала добру пам’ять, — і, якщо після триразового перерахунку кількість не змінювалася, вписувала її під рисою.

З тижня на тиждень її літери ставали дедалі меншими, й кільця також. Заповнивши в такий спосіб десять смужок, вона ретельно зшила їх угорі й сховала поруч із ключами в спеціальній кишені у спідниці — нова, добута тяжкою працею пайка її майна, опис шестисот трьох книжок.

Тижнів за три Тереза наштовхнулася на ім’я «Будда», яке довелося писати безліч разів. Його м’які звуки запаморочили їй голову. Ось як мав би зватися він, цікавий чоловік, а не паном Вульгером. Стоячи на драбині, вона заплющила очі і як могла м’якше прошепотіла: «Пан Пуда». Так із «Пути» — так вона вимовила це ім’я перший раз — вийшов «пан Пуда». Їй здавалося, що він знає її, і вона пишалася ним, бо його книжкам не було кінця-краю. Як же гарно він умів говорити, а тепер усе те ще й написав. Тереза залюбки заглянула б до його книжок. Та хіба ж вона мала на це час?

Те, що він був поруч, спонукало її квапитись. Тереза розуміла, що посувається надто повільно, одна година на день — цього замало. Вона вирішила знехтувати сном. Вона простоювала на драбині безсонні ночі, читаючи й записуючи. Тереза забула, що порядна людина лягає спати о дев’ятій. На четвертому тижні впоралася з їдальнею. Завдяки своїм успіхам вона відчула смак до нічного життя, й гарно на серці їй було лише тоді, коли вона марнувала електричне світло. З Кіном вона почала триматися впевненіше. Колишні фрази набували нового змісту. Розмовляла вона, либонь, повільніше, зате переконливіше й навіть із певною гідністю. Три кімнати Кін віддав їй тоді добровільно. Свої книжки вона заробляла собі сама.

Коли вона перейшла до роботи в спальні, рештки страху було подолано. Серед білого дня — поруч лежав і не спав чоловік — Тереза вилазила на драбину, брала ще одну смужку й сповнювала свій обов’язок перед книжками. Щоб не бовкнути зайвого слова, вона зціплювала зуби. Тут ніколи було розбалакувати, тут потрібно було працювати зосереджено, а то з котроюсь книжкою могла трапитися помилка, і тоді починай усе спочатку. Про головне, про заповіт, Тереза не забувала і доглядала чоловіка й далі так само дбайливо і самовіддано. Коли приходив сторож, вона кидала роботу і йшла на кухню. Той горлодер однаково заважав би їй працювати.

Коли настав шостий і останній тиждень у ліжку, Кін легенько зітхнув. Його непомильні здогади вже ніщо не підтверджувало. Розмовляючи, ця жінка раптом затиналася й змовкала. Вона розмовляла тепер, якщо брати загалом, тільки півдня. Казала, як завжди, те саме; й усе ж він був готовий до несподіванок і, зачаївши дух, чекав великої події. Щойно Тереза змовкала, він щасливо змикав очі й справді засинав.

Молоде кохання

Тієї самої миті, коли лікар сказав: «Завтра можете встати!», Кін відчув, що одужав. Одначе він не підхопився з постелі відразу. Це було ввечері, а він хотів почати здорове життя розмірено й о шостій ранку.

Він почав його другого дня. Таким молодим і дужим Кін не почувався вже багато років. Коли він умивавсь, йому раптом здалося, що в нього з’явилися м’язи. Вимушений відпочинок пішов йому на добре. Він причинив двері до сусідньої кімнати