Читати книгу - "Закоханий з Едемії, Юрій Гурін"

Робити нічого, прийшлося її чистити самим. Потім сніданок, ще відпочинок у гамаку. Здавалося, ніби лише вчора приїхали, а за лише одну добу так звикли до цього будинку Оксани з Вадимом, що й повертатися до Києва зовсім не хотілося.

Після обіду вони знову пішли разом подивитися на облюбований ними занедбаний будинок. Уява одразу малювала його після реконструкції та проведення усіх необхідних робіт з озеленення території та ландшафтного дизайну.

— Може вийти дуже гарно, — вголос промовив Мирослав.

— Не баріться довго, — лише підтвердила Оксана.

Вони довго прощалися й запрошували знову на вихідні до себе. Їхати дійсно звідси не хотілося, і Ліда пожартувала:

— Давайте жити шведською родиною!

На що Оксана лише якось дивно розсміялася, а Вадим ніби нічого дивного в цьому й не помітив.

Вихідні добігали свого завершення, і дорогою додому Мирослав уже починав розмірковувати про робочі питання, які виникнуть наступного тижня. Ліда попросила завести її додому, їй потрібно було після вихідних взяти одяг та інші речі, обіцяючи, що в понеділок приїде до нього.

Мирослава ще чекала робота вдома — прибирати клітку та кормити Оскара. Він відчинив клітку й випустив його для того, щоб папуга трішки політав і розправив свої крила. Той безупинно щось говорив, але Мирослав не звертав на це уваги, занурившись у свої роздуми про Ліду, її друзів та слова Вадима.