Читати книгу - "Несподівані перетворення. , Галіція Мідвест"

Галя та Соломія міцно обнялися.

– Я дуже тебе люблю, – сказала Галя, – ти моя найулюбленіша родичка.

– Ти моя також, – Соломія рукою скуйовдила Галине волосся і міцно пригорнула її до себе. – До зустрічі.

– До зустрічі, – Галя випустила з обійм Соломію і поправила наплічник. Усміхнувшись мавці, вона сіла на деревʼяну лавку під церквою і розчинилася у повітрі без жодного сліду.

– Мабуть, ніколи не звикну, як миттєво це все відбувається, – вголос сказала Соломія. Вона мала намір потеревенити з привидом будівничого, щоб не лишатися наодинці з своїми думками. Перетнувши ворота під дзвіницею, мавка не знайшла там нікого. Привид пана Кіся повісив табличку «Технічна перерва» і десь зник у своїх справах. На стіні дзвіниці ще збереглися обриси великих крил, але Соломія їх не помітила. Вона уважно розглядала срібну волосину, яка заплуталась у її пальцях. Груба волосина яскраво мерехтіла срібним світлом у темряві.