Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Аптекарка 📚 - Українською

Читати книгу - "Аптекарка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Аптекарка" автора Інгрід Нолль. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 60
Перейти на сторінку:
Ти б обрала Левіна чи Дітера?

Вона наморщила носа. Тоді пробубоніла:

— Я б перетворила їх на двох покірних індіанців.

Я нічого не второпала, але тоді прозвучав другий коментар:

— Багаті чи бідні, перед смертю всі рівні.

Цього дня вона віддалася розв’язанню кросвордів, тож час від часу запитувала про річку в горах Гіндукуш чи про інше несусвіття. Коли я змогла їй назвати УРІАН на «давня назва чорта, яку ще застосовують на позначення непроханих гостей», вона згадала про моє святкування Нового року, яке було ще попереду.


Я готувала пастоподібну емульсію із видушеного часнику, гірчиці, оливкової олії, солі, свіжозмеленого перцю й томатної пасти. На дві частини розрізала яловичину й пронизала їх грубим рожном. Обережно змастивши м’ясо олійними приправами, нарізала кільцями цибулю, виклала її на деко й нарешті увімкнула гриль. Ростбіф крутився не зовсім по колу, але з власного досвіду я знала, що зрештою вийде смачно. Дітер розклав тоненькі скибочки картоплі на пласкій формі для запікання. Тоді посипав сіллю та розмарином, а насамкінець полив зверху вершками. Левін мучився з персиками.

Через атмосферу зайнятості на теплу кухню знову повернувся певний затишок та відчуття довіри, як це вже було колись. Левін поставив платівку зі шляґерами тридцятих років і навіть намагався затанцювати степ. Під час звучання «Ausgerechnet Bananen» він посковзнувся на шкірці сала, яку Дітер використовував для натирання формочки.

— Перепрошую, — сказав Дітер, каючись, — мабуть, випадково впала.

Левін не став робити з цього трагедію. Мене дивувала його миролюбність.

Через сорок п’ять хвилин я дістала половину ростбіфа з духовки, загорнула у фольгу й залишила вистигати. Шматок для Дітера мав обертатися ще п’ятнадцять хвилин.

Нарешті ми сіли за красиво накритим столом у зимовому саду й помітили, що вже одинадцята.

— Дуже добре, — сказав Левін. — Ми увійдемо у новий рік за трапезою. Це не найгірший спосіб прогнати злих духів.

Їжа виглядала пречудесно. Обох задовольняв кривавий чи, відповідно, некривавий стан їхнього м’яса. У мене теж прокинувся апетит, хоч я погано зносила різкі запахи. А втім, після запаху жиру на кухні в зимовому саду було добре.

Левін забрав у мене з рук ніж і виделку.

— Це обов’язок голови сім’ї, — сказав він. — Навіть мій дідо, старший родоначальник, різав печеню власноруч.

А вже за мить він зневажливо хитав головою, мовляв, ніж надто тупий. З часів незавершеного навчання на стоматолога Левін виробив звичку до точних інструментів. Тож і тепер приніс мусат, яким вправно орудував.

— Ростбіф треба нарізати майже прозорими скибочками, — повчав він.

Мені подобалося, що й він знайшов собі якесь заняття.

Левін розпочав з нашого рожевого шматка, вправно відрізав першу скибку й поклав її мені на тарілку.

Дітер з огидою відвів погляд, червоний м’ясний сік збігав на тарілку, на якій лежав і його добряче пропечений шматок.

— Ви — канібали, — промовив він.

Тоді ми взялися за їжу, вихваляли одне одного за чудове приготування, випивали й намагалися позбутися ворожості, що виникла останнім часом між нами.

— Подивіться у вікно! — вигукнула я. — Сніг!

Те, чого так бракувало на Різдво, приніс нам Новий рік. Із зимового саду, що нагадував джунглі й світло з якого проникало в сад, можна було бачити білі сніжинки, які встеляли землю рівно й безперестанно.

Левін, доросла дитина, страшенно тішився.

— Це знак! — сказав він. — Новий рік приходить безневинним, як новонароджена дитина, закутаний у білосніжні пелени. Весь бруд на землі прикритий.

— Дурна балаканина, — сказав Дітер.

Ми перелякано на нього витріщилися.

— Якщо новий рік має стати новим початком, — пробурмотів Дітер, — то незадовго до півночі найкращий момент, щоб усе було tabula rasa!

Він говорив зараз про мене?

Левін прикинувся дурником:

— Стіл я приберу, але перед тим на нас іще чекає мій вишуканий фруктовий салат. Опісля ж я все зроблю tabula rasa.[9 Чиста дошка (лат.) — латинський крилатий вислів, який тут слід трактувати як «початок з чистого аркуша». Саме так розуміють цю фразу в міжнародному праві. Водночас від латинського tabula пішло англійське слово table (стіл), що й намагається обіграти Левін.]

Ніхто навіть не всміхнувся.

Я спробувала взяти під столом Дітера за руку, але він рвучко її забрав.

— Ти чудово розумієш, що я маю на увазі, — сказав він.

— Не розумію, — невпевнено відповів Левін.

Мене охопили страх і тривога, тож я почала збирати зі столу тарілки.

— Зачекай, — сказав Левін, — я хотів з’їсти ще шматок ростбіфа в чистому вигляді!

Він узяв до рук щойно нагострений ніж.

Але Дітер і не думав припиняти.

— Ти спав з Марґо.

Жодної реакції. Левін удавав, ніби максимально зосереджений на відрізанні тонесенької скибки м’яса, але його дрібні долоні тремтіли.

— Відповідай, якщо твоя ласка! — прокричав Дітер.

Левін припинив нарізати й поклав собі до рота великою виделкою для м’яса крихітний шматочок. Я ж мимоволі згадала Марґо і свиноріза.

— Чого ти від мене хочеш? — запитав він.

— Ти мусиш це визнати… — сказав Дітер.

— Що саме? — стримано запитав Левін.

— Мені все розповів мій брат.

1 ... 46 47 48 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аптекарка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Аптекарка"