Читати книгу - "В Багдаді все спокійно"

Чекісти синхронно підвелись і ввічливо вклонились.

- Приємно було поспілкуватися, товариші, - всміхнувся їхній полковник.

- Нам теж, - одвзаємнив Генерал. - Ви як що, то заходьте, не соромтеся.

- Ви думаєте - нам легко? - раптом запитав старший «конторський» - Ваш шеф у порівнянні з нашим - то Махатма Ганді. Чули про такого?

Генерал і оком не зморгнув:

- Не тільки чули. Іван Борисович знав його особисто. Разом партизанили у цій… як її? Бенгалії.

Коли двері за несподіваними візитерами зачинилися, Генерал підвів риску:

- Ну, товариство, у мене таке враження, що ця розмова матиме продовження. І до того ж - несподіване. Як завжди, коли ми даємо волю фантазіям капітана Сироти.

- Накапають?

- Сирота, знову ви зі своєю попередбатьківщиною. Не накапають! Гірше! Допоможуть. І до того ж - безкорисливо. Тож сходіть поки що провітріться - до своїх… тих, кого насправді не існує… я мав на увазі - наркоманів. А ми тут між собою ще трохи порадимося: чи нам одразу вішатися, чи все ж таки сподіватися на якесь чудо.

Полковник вкотре не змовчав і додав від себе:

- Сирота, ти, здається, зараз у Павлівську їдеш?

- Так, до «головного над психами».

- Ну як дійдеш висновку, що тобі безпечніше там залишитися, то не соромся, залишайся. Тільки передзвони.

- Єсть! - передзвонити.

По дорозі від Управи до Куренівки, як не дивно, нічого не трапилося.

«Головний над психами» ще не повернувся з міністерства, відтак я зайшов у гості до свого друга Бориса. Той лежав на кушетці, підклавши під голову дві казенні подушки, і уважно читав другий том довоєнного польського видання «Енциклопедії сексуальних збочень». На моє німе запитання «інфант террібл радянської психіатрії», не підводячись, пояснив:

- Ти, Олексо, напевне і не здогадуєшся, що крім поняття «збоченість» у сексології існує ще й поняття «варіабельність».

- Борисе, я особисто знаю лише два варіанти сексуальних стосунків. Але здогадуюсь, що коли начальство, перепрошую… ставить раком мене, то це збочення. А якщо я, у свою чергу на них наїжджаю - то це варіабельність.

- Молодець, капітан! Геніальне визначення! Подаруєш? Я запишу, для науки. Але звідки ти такий освічений?

- Куди дінешся - життєва практика. Плюс спілкування з такими, як Мілка Маєвська, вона ж Анаконда - теж збагачує. А вам, доктор, що - нема чого робити? Чи навпаки, випадок складний трапився?

- Та ні, Олексо, я тут відкриття зробив - абсолютно несподіване. От у цьому томі цілий розділ, сторінок за п’ятдесят, присвячений такому збоченню, для якого в радянській психіатрії не існує навіть відповідника.

- Ти не операції з валютою маєш на увазі? Чи порушення режиму прописки?

- Іди ти, Сирота, ік бісу зі своїми ментівськими жартиками. Я маю на увазі збочений сексуальний потяг до жіночого взуття. Чув про таке?

- Ні! А що - таке буває? А що вони з ним роблять?

- Пояснюю ще раз: от у цій енциклопедії аж п’ятдесят сторінок кваліфікованого опису з реальними прикладами. Довго розказувати!

- То чого ти про це згадав?

- А того, що у них там, навіть у Польщі таке збочення є, а у нас у Союзі про нього навіть не чули. Що з цього випливає?

- Як по мені, то виключно одне: якість радянського жіночого взуття така, що ніяких сексуальних асоціацій воно не викликає. Хоча ні, стоп! Бо коли я особисто бачу красиві «шпильки», то мимоволі думаю: чи це часом не робота Додіка з Андріївського узвозу? А коли у свою чергу пригадую Додіка, то у мене виникає асоціація щодо його вже згаданої подруги Мілки. Я тобі про неї не раз розповідав.

- Ти мене Мілкою вже задовбав.

- Куди дінешся, якщо вона особисто задовбала всю київську міліцію? Це не просто баришня з найбільшої літери Б, це чистісіньке «на фіга мені ваші ландиші».

- Взагалі, капітане, у тебе нормальні асоціації йдуть не по першому, а по третьому колу. От, приміром, я: коли бачу красиве жіноче взуття, одразу уявляю собі такі ж красиві довгі ноги… ну і так далі. А ти? «Шпильки»-Додік-Мілка… а вже потім секс, та й то без «ландишів». Збоченець! Хоча стривай! Я і це запишу для науки.

- Спасибі, докторе, вшанували. Великий ви майстер забивати голову своїм асоціаціями. Я сюди, між іншим, у справі прийшов. Як там наш ізолятор тимчасового утримання наркоманів?

Борис споважнів, звівся на ноги і відклав товстелезний том на полицю:

- Пожартували - і досить. Видовище гнітюче. Навіть мій шеф запив у відкриту. Раніше, принаймні, це потай робив, а тепер махнув рукою і квасить, не зачиняючи