Читати книгу - "Фольклорно-етнографічні нариси та статті, Свидницький А. П."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Наша Меланка змерзла в п’яти;
Ой у Меланки коротка свитка,
Наша Меланка змерзла в литки́.
Когда впустят до хаты, тогда поочередно начинают каждый свою роль, а праздные выманивают, что могут: прядива Меланці на намітку, св. Миколі на очкур, сала и т. п. Коза танцует, а дід припевает:
Ой козо, козо! козо-небого!
Поскачи ж мені трохи-немно́го:
Дасть пан господар півзолотого,
А подобріє, дасть і другого;
А хазяєчка - мірочку гречки
Наші козуні на варенички.
Ой козо, козо! поглянь на граба!
Поглянь на граба, там сидить зра́да.
Яка-то зрада. Стара́я баба.
Стара́я баба на печі сидить -
На печі сидить, солому січе.
Солому січе, пироги пече;
А з носа капти́ть,
Пироги мастить.
Ой козо, козо! не оглядайся!
На мене, діда, не задивляйся;
Бо в мене, діда, борода гніда,
Борода гніда, аж до коліна.
Ой на горі монастир,
До нього доріжка.
Вмерла моя бабусенька,
Зосталася кізка.
А я дід, а я дід,
А я невеличкий;
А я свої дзюбі-любі
Куплю черевички.
Черевички невеличкі,
Передочки з китаєчки (2),
Закаблуки з кабака́ (гарбуз),
А як підем до оре́нди (корчма),
То вдаримо тропака.
* * *
А дід бабці купив капці,
Та короткі були, то втяв пальці.
Коза танцует под такт.
Полученное за коляду, щедривки и Меланку, за исключением расходов, поступает в церковь на братство. Братства на Подолии до сих пор остались. Недавно только отнята у братства пасека. Также, когда отдали на откуп свечную продажу, братчикам и сестричкам запрещено делать свечи в 1859 году. Пасеки отняты раньше.
ОСТАТКИ ОТ ВРЕМЕН ДОИСТОРИЧЕСКИХ
(Народные предания)
Вперше надруковано в газ. «Одесский вестник», 1869, 15 березня, № 58.
Автограф невідомий.
Переказ про архаїчний звичай вбивати старих батьків засвідчено і в пізнішій літературі. Так, в альманасі «Сніп», підготовленому в Херсоні і виданому в Петербурзі 1886 р., Марія Ганенко в статті «Семейно-имущественные отношения крестьянского населения в Елисаветградском уезде (Материалы по обычному праву)» наводила подібну версію переказу, почуту нею в с. Велика Виська Єлисаветградського повіту: «…очень давно был обычай убивать всех стариков, неспособных к работе, и как один сын пожалел своего дряхлого отца и спрятал его в погребе и кормил тайком. Наступил неурожай и голод, но син продолжал кормить отца, отрывая последний кусок от себя и детей». Напровесні, коли було нічим засіяти поле, старий порадив: «Візьми,- говорит сыну,- околот з стріхи, перетруси і, може, найдеться яке зерно, та посій, дасть бог, вроде». Урожай видався великим, і односельчани дивувались, хто міг дати таку пораду. Тоді селянин зізнався: «Батько. Ви своїх стребляли з світа, а мені жалко стало і тепер він мені в пригоді став» («Сніп», с. 141).
Подається за першодруком.
________________
Книга оцифрована в рамках проекту
«СУСПІЛЬНЕ ОЦИФРУВАННЯ»
Вичитування тексту:
«Злой дух» - Денис Васюра
«Відьми, чарівниці й опирі…» - Оксана Боров’як
«Великдень у подолян» - Марина Канівець
«Остатки от времен доисторических» - Олександр Казаннік
«Примітки» - Оксана Боров’як
Свидницький Анатолій Патрикійович
ФОЛЬКЛОРНО-ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ ТА СТАТТІ
333
Друкований текст для вичитування взято з:
Анатолій Свидницький. Роман. Оповідання. Нариси.
Київ, «Наукова думка», 1985.
Серія «Бібліотека української літератури»
Відмінна якість:
електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!
Книга оцифрована в рамках проекту
«СУСПІЛЬНЕ ОЦИФРУВАННЯ»
Вичитування тексту:
Денис Васюра, Оксана Боров’як, Марина Канівець, Олександр Казаннік
© Остаточне вичитування, форматування і оформлення: OpenBook, 2021
© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»
2021
1 - Відьма - один із образів народної демонології. За повір’ям, це жінка, яка продала душу чортові і заподіювала шкоду людям, худобі, урожаєві. В етнографічній літературі XIX ст. назва «відьма» виводилася від її обізнаності, від того, що вона «ведунья».
2 - Опир (упир) - один із образів народної демонології. За повір’ям, це особа, на яку навіяно «дух нечистої сили», або ж самовбивця. Упир нібито нападав на людей і випивав їхню кров. Вважалось, що позбавитись упиря можна, розкопавши його могилу і пробивши трупові потилицю осиковим кілком.
3 - тобто по-українськи.
4 - Под именем ангелов во всех рассказах разумеются добрые духи.
5 - Был старик, а у старика сын и дочь - брат и сестра, значит, родные, а у них отец. Вот и задумал старик разделить свое царство (в Подол. губ. - землю) между своими детьми, и сыну дал горы, а дочери степ широкий. Взяла брата зависть, и он положил умертвить сестру, чтобы овладеть степом. Проведавши о замысле брата, она бежала, обратившись в реку - потекла річкою; но текла медленно, потому что, отыскивая покатости, должна была обходить горы и пригорки. Брат не скоро узнал о бегстве сестры, но, узнавши, обратился в другую реку - реку быструю, широкую да глубокую, и погнался за ней в погоню: так пре, так пре!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фольклорно-етнографічні нариси та статті, Свидницький А. П.», після закриття браузера.
