Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

— Діар Мир'Тор, що відбувається? — з'явилася з телепорту бойова група відділу.

—  Хлопці, чужинці з іншого світу. Захист простий, але багатошаровий. Тепер пробуємо сімнадцятий варіант, - сказав я. Начхати, що потім добу магією не зможу користуватися, треба зупинити чужинців. І так доведеться карантин на півстолиці оголошувати.

—  Діар, ви впевнені? — спитав мій старий товариш. Він, як завжди, перестраховується.

Я лише кивнув. За мить відчув, як став у десяток разів сильнішим. Головне не втратити себе в ейфорії, що наринула, інакше можна і померти від надлишку мани в організмі. Зібравшись із силами, я почав створення розпилювача матерії. Проти цього такі щити точно не повинні захистити. У процес створення розпилювача приєднались інші маги. Ну тепер подивимося, що чужинці дадуть відповідь на це.

— Діаре, розпилювач не спрацював? — спитав у мене товариш.

— Спрацював, але під цим динамічним захистом ще один. Він точно розрахован на розпилювач. Виходить, вони знали. У нас у відділі шпигун чужинців, — дійшов я логічного висновку. Це заклинання знають тільки в нашому відділі, воно повністю знищує матерію, використовується тільки для знищення небезпечних чужинців  і артефактів, які можуть завдати непоправної шкоди світові.

—  Що будемо робити? — спитав новенький у нашому відділі.

— Чекаємо на підрозділ генерала, у нього є пара магістрів. Не можу зрозуміти, чого домагається чужинець. Він нікого не вбиває, просто їде у бік нетрів.

— Він не в хащі їде, а до моря їде, — сказав мій друг. — Вони хочуть сховатися у воді.

— А може вийти. Астральні шукачі не можуть взяти слід цього воза, - сказав я спокійно. Всі знали, що якщо так говорю, то я в люті, і краще мені не суперечити.

На жаль, через використання руйнівника матерії на добу не можу користуватися магією. І мені не залишалося нічого, крім як дивитись на те, як чужинець йде від нас.

Минуло лише десять хвилин з його появи. Тільки за п'ять хвилин зможуть прибути нітірі генерала. А за цей час він уже сховається на дні моря. Давно не відчував себе настільки нездатним нічого вдіяти, а саме з того дня, коли померла моя дівчинка. Попри спроби прибрати у бік спогади 50-річної давності, вони все одно вилізли на передній край свідомості. Тоді я стояв і не міг нічого зробити, поки іншосвітова тварюка знищувала мій будинок з усією моєю сім'єю. Саме тоді прийняв рішення не допускати подібних речей у майбутньому, тому й пішов служити у відділ боротьби з чужинцями, чи то нітірі з інших країн, чи чужинці з інших світів.

Як я й думав, маги генерала прибули надто пізно. На той момент чужинець уже три хвилини як був на дні затоки. І якщо ми не хочемо порушення договору із трітірі, нам тільки й залишається за цим спостерігати.

А ось і виродки з внутрішньої безпеки приїхали. Але нічого, поки вони не мають права тут командувати. Чи було вторгнення? Було. Отже, це моя справа, і під неї можна вимагати додаткове фінансування. Хороша ідея списати все на брак фінансування. Як представлю пики виродків із бухгалтерії, аж легше на душі стає.

—  Ван, я дивлюся серйозна проблема? — О, вже й Н'кад прибув.

— Жорже, ти мені якраз і потрібен. Починай оточення, ніхто не повинен покинути зону двох кварталів від маршруту чужинця.

—  Все так серйозно? - спитав він у мене.

— Як тобі сказати… Ти ж знаєш, що лише чверть чужинців агресивні, але політика нашого королівства в тому, щоб затримувати всіх чужинців і використовувати їх на благо короля. Цей, попри небезпеку, не вбив жодного нітірі. Він взагалі нікого не атакував. Так що умовно його можна визнати мирним, але його захист від руйнівника дуже викликає підозри, та й поява в центрі столиці.

— Думаєш, щур?

— Адже сам знаєш, що захиститися від нього дуже складно, і мирні дослідники не використовують такий захист. Отже, захист ставили цілеспрямовано.

—  Звідки він хоч прибув?

— За свідченнями свідків активувався портал прямо під час шкільної екскурсії в історичному музеї. Відразу після його появи спрацювали охоронні системи музею, але всі їхні атаки були поглинені щитами, а далі чужинець, не розбираючи дороги, почав свій шлях на вулицю прямо крізь стіну. До мене щойно директор музею підходив, збиток на двісті мільйонів корнів. Чужак проїхав прямо через виставку скульпторів давнини.

— Думаєш, він із стародавньої батьківщини?

—  Хто його знає. До наших часів інформація не збереглася про причини, які змусили тікати наших предків без підготовки до дикого світу. Ми не знаємо, що на нашій стародавній батьківщині зараз відбувається. Усі спроби активувати портал за останні три тисячі років так нічого й не принесли, тому й віддали його до музею.

—  Можуть підняти голову церковники. Я уявляю, що можуть заявити.

—  Вже. «Прихід посланця Великого Змія», — скривився я, краєм ока глянувши на проповідників, які почали опрацьовувати народ своїми казками. Але в цьому було й гарне: хоч паніки вдасться уникнути. Народ любить вірити у казки.

 ***

 Запис у журналі спостережень: день 171

Я живий, здоровий і в повній дупі. Те, що портал спрацював, уже є досягненням. Те, що на цьому боці нас зустріли цілком придатні умови довкілля, взагалі щастя. На цьому добрі новини закінчуються.

З'явилися ми в якомусь великому приміщенні перед натовпом малолітніх нітірі у супроводі пари дорослих. Ті не знайшли нічого кращого, як почати кричати в паніці, що підхопили одразу діти. Було ухвалено рішення втекти і потім вже розбиратися у тому, що відбувається. Сканери планетохода показали, що нас від волі відокремлює лише три стіни, причому стіни не особливо товсті та магічно неукріплені. Саме тому й було рішення рухатися крізь них, а не чекати на появу когось підготовленого до різних подій.

Варто нам рушити з місця, як у нас полетіли десятки заклинань. Що вони мали зробити, не знаю. У першу пару мить злякався, але всі вони були прийняті на захист, який зробили я та Лінгрет. Переконавшись, що щити спокійно витримують попадання цих заклинань, а якщо й руйнуються, то наступний шар тримає до моменту відновлення щита, я вже сміливо нахилив джойстик уперед і на швидкості близько десяти кілометрів на годину п'ятитонний планетохід із парою тонн вантажу пробив з легкістю стіни.