Читати книгу - "Врятувати неможливо забути, Ксенія Мур "

- Щось у нас розмова зайшла в сумний бік, - посміхнувся він винувато.  - Давай краще перекусимо!

Різко змінивши тему, він схопився на ноги і пішов за кошиком.  Я дивилася на його напружену спину і думала про те, що схоже у кожного з академії знайдеться ось така складна історія.  Велика сила одночасно і дар, і величезна відповідальність.

- Я не знав, що ти захочеш, тому взяв усього потроху.  Ну, з того, що знайшов на кухні.

Айт поставив кошик між нами і витягнув звідти шматочок сиру, кілька скибочок соковитої шинки і свіжого ароматного хліба.  Також він прихопив трохи різних фруктів, - тут були яблука, груші та виноград.  Глечик з чаєм, який він тут же взяв у руки і підігрів.  Останніми він дістав з кошика пиріжки і простягнув один мені.

- До речі, такі пиріжки я нишком тягав в перші місяці свого навчання тут.

Я ошелешено глянула на нього.

- Ти ?!  Крав з кухні пиріжки ?!  - ахнула я.

Айт зніяковів.  От чесне слово, він почервонів.  Боги, він виглядав як дитина, спіймана на місці злочину з цукерками, які йому не дозволяли брати!

- Ну, була справа, - зніяковіло зізнався він.

Поки ми їли, Айт розповів про своє знайомство з Харом.  Як вони побилися в перший же вечір, і як потім їм вичитував куратор.

- Ми обидва з гонором, тому й цапалися перший час на порожньому місці, - прожувавши, сказав він.  - Поки це не набридло старшакам і вони не взялися за нас з Харом впритул.

Я не могла повірити!  Айт і Хар, які зараз були як брати, билися і сварилися?  Староста, який шулікою стежив за дисципліною, сам був тим ще задиракою ?!

- І як же Ви стали кращими друзями?  - я навіть очі ширше розплющила - так мене розпирала цікавість.

- Знаєш же вираз: ворог мого ворога - мій друг?  Старшаки використовували нас як навчальні мішені на полігоні.  І так дістали, що непомітно для себе, на цьому грунті, ми стали більше спілкуватися і менше цапатися.  А далі воно само собою якось вийшло, - знизав він плечима.  А потім посміхнувся і додав: - Та й як можна продовжувати воювати з тим, з ким ночами здійснюєш набіги на кухню?  Але це великий секрет!

Я засміялася і сказала:

- Урочисто обіцяю не розголошувати таємницю хуліганів-злодюжок, щоб не підривати їх авторитет в очах інших.

Ми довго ще базікали.  Непомітно за такими розмовами наблизився вечір.

- Так ти підеш зі мною на бал?  - здається, вже втретє запитав мене Айт.

- Дожити б до нього спочатку, - якось невесело пожартувала я і слідом додала: - крім того, я не вмію танцювати.

Хлопець піднявся на ноги, дістав з-за пазухи кулон і,  підморгнувши мені, став над ним чаклувати.  Коли пролунали перші звуки музики, я здивовано відкрила рот.  Він і таке вміє ?!

- Леді, дозвольте запросити Вас на танець?  - Айт злегка вклонився і галантно простягнув мені руку.

Я скептично подивилася, але все ж прийняла її.

- Шановний пане, я віддавлю Вам ноги, - захихотіла я, підтримуючи гру.

- Я вважатиму це за честь!  - пишномовно заявив він і притягнув мене до себе.

 Він обняв мене за талію, а іншою рукою стиснув мою долоню.  Обличчя моментально обдало жаром, а серце зайшлося в шаленому темпі.

- Поклади ліву руку мені на плече, - з легкою посмішкою вимовив Айт.

- Ось так?  - уточнила я, відчувши під пальцями м'якість його светра.

- Так.  А тепер розслабся і дозволь мені вести.

Ну да, легко сказати "розслабся".  Близькість Айта, його обійми розбурхували уяву.  Майнула думка, що мені і танцювати не хочеться, а ось так би і стояти, просто притулившись до нього.  Було приємно, тепло і хвилююче.

- Так що, підеш зі мною?  - хрипким голосом повторив він своє питання.

Я підняла голову, глянула в його очі і потонула в них.

- Так ... - на межі чутності прошепотіла я.

На деякий час ми так і застигли, дивлячись один одному в очі.  У променях сонця, що вже схилилося до горизонту, мені здалося, що в них танцювали іскри.  Повільно, ніби боячись зруйнувати момент, Айт нахилився і ніжно мене поцілував.  Від цього невагомого дотику у мене закрутилася голова і одночасно з'явилася легкість у всьому тілі, як ніби я літаю.  І я з трепетом відповіла на його поцілунок.

Схоже, навчання танцям відкладається ...