Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Ми - дракони, Тала Тоцка 📚 - Українською

Читати книгу - "Ми - дракони, Тала Тоцка"

1 406
0
07.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ми - дракони" автора Тала Тоцка. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 88
Перейти на сторінку:

— А ти не можеш мені віддати своє життя, красунчику, — здивовано сказала вона, знову дивно принюхуючись, — тому що воно тобі не належить!

Тона і Рас переглянулися.

— Я бачу, для тебе це не новина, — дещо невдоволено сказала Езара, — навіщо тоді голову мені даремно морочите?

— Не сердься, Езаро, — Тона примирливо взяла її за лікоть, — так, для нас це не зовсім новина, але ми, як і раніше, потребуємо допомоги.

Езара закусила губу і задумалась. Потім знову зробила коло навколо девіна.

— Що скаже сенор королівський девін, якщо я попрошу у нього плату натурою?

— Скажу, що сенора відунья сильно ризикує.

— Ризикую? Ти про що, метре девіне? Я ось говорила про дрова, мені дров до холодів наколоти треба. Я б давно магією порубала, та все ці закони нові… А ти про що подумав? — вона скинула на нього чорні брови зі зламом, але в очах її жваво танцювали вогники.

— Про дрова, — збрехав Рас.

— Тоді добре. Чекаю тебе, красунчику, сьогодні ввечері, як сонце сяде, так і приходь. А за амулет ось що скажу. Сестра у мене є, ну як сестра, у нас так прийнято говорити. Вона з'являється у світ раз на десять років. Якраз через рік, один місяць і чотири дні вона знову повинна з'явитися. Будинок у неї є, за Драконячим кладовищем, в Сплячому лісі, під деревами, крони яких сплелися подібно королівській короні. Знайдете її, вважай пощастило, не знайдете — ще десять років чекати доведеться.

— Дякую тобі, Езаро, — вклонилася їй Тона, притиснувши руки до грудей. — Добра ти жінка.

— Та гаразд вже, — відунья знову змахнула невидиму сльозинку, — не чужі ж ми люди. А ти, красунчику, дивись, не обдури мене, дарма що девін, нашлю на тебе хворобу негарну, пошкодуєш.

— Я прийду. А чому ваша сестра раз на десять років з'являється, що за секретність така? — Рассел склав руки на грудях і подивився на Езару.

— Але ж за чорну магію не тільки в Героні, у всій Андалурсії по голівці не гладять, девіне. Чи ти про це не чув? Чи ти не знаєш, що за чорну магію запроваджено відповідати і тим, хто нею користується, і тим, хто її закликає?

— Знаю, Езаро, — Расс знехотя подивився їй в очі, — смертна кара.

— Ось і не питай мене, чому сестра моя в невидимому світі ховається, — не відводячи палаючого погляду, мовила Езара. — І сам сто разів подумай, перш ніж її шукати.

***

Рассел з'явився, коли сонце вже стояло високо, мати і донька Верон якраз заварили ароматний чай і зібралися чаювати. Тона лише побачила його, ледь стрималася, щоб не розреготатися — девін виглядав так, немов за ніч переорав половину земель місцевої громади. Він ввалився в будинок і впав за стіл, висунувши стілець ногою.

— Що це з вами, метре Северіне? — здивовано запитала Івейна, наливаючи і йому чашку.

— Метр Северін колов дрова Езарі, — кусаючи губи, відповіла за девіна Тона. Той лише жалібно подивився на неї і впустив голову на руки. — Відпрацьовував борг.

— Вночі? Дрова? Це правда, метре Северіне?

Рас нерозбірливо крякнув і невизначено повів навколо рукою. Івейна недовірливо підвела голову, відпиваючи гарячий чай, і вдоволено заплющилася.

— І як ви від страху не померли, Расселе?

— Я помер, крихітко, — прохрипів Рас, Тона знову закусила губу, — і неодноразово.

— Пий чай, Расе, — посунула до нього чашку Тона, — і лягай спати. Я дам тобі настоянку сонника, вона допоможе відновити сили.

Рассел вдячно кивнув і зараз же захропів, уткнувшись чолом в складені на столі руки.

8. Моніка Белуччі:

1 ... 46 47 48 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ми - дракони, Тала Тоцка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ми - дракони, Тала Тоцка"