Читати книгу - "Три метри над рівнем неба"

— Маєш рацію, він ще заплатить за це! У мене є ідея. Ходімо до Фабіо!

Марко сміявся, доливаючи дівчині холодного «Ґалестро»37. Він умів смішити жінок, проте не вмів вибирати вино.

Цього вечора «Нуова Фіорентина» могла пишатися. У неї ще не було таких гарних офіціантів. Тобто офіціанток, якщо бути точними. Бабі пройшла між столами із піцами в руці. Вона не сумнівалась. Оця з моцареллою і без анчоусів була для Марко. Скільки разів вона чула, як він її замовляв. Скільки разів він потім давав їй куштувати шматочок, підносячи до губ.

Ще одна стріла в серце. Вирішила про це не думати. Обернулась. Фабіо і Палліна були поряд із касою. Усміхнулись їй, підбадьорюючи здалеку. Бабі насмілилась. Вона була ошелешена. Пиво було добре, і воно допомогло їй дістатися до стола Марко.

— Ця — для вас.

Поставила білу фокаччу з шинкою та дещицею олії перед дівчиною, яка глянула на неї трішки здивовано.

— А ця — тобі, черв’яче!

Марко не встиг здивуватися. Моцарелла без анчоусів бемкнулася йому на голову разом із томатним соусом, а тісто ще гарячої піци стало незручним капелюхом. Фабіо і Палліна вибухнули оплесками, до них приєднався весь ресторан. Бабі, трішки сп’яніла, вклонилася на знак вдячності. Потім пішла геть, тримаючи під лікоть Палліну, супроводжувана веселими коментарями присутніх та ошелешеним поглядом дівчини, яка нічого не розуміла.

Повернулись на «Веспі» мовчки. Бабі ззаду міцно обіймала Палліну. Але не через страх. У цей час на дорозі було набагато менше машин. Поклавши голову на плече подруги, дивилась широко розплющеними очима на дерева, що пробігали перед нею, на далекі червоні й білі вогники автівок. Поряд проїхав помаранчевий автобус. Заплющила очі. Спиною пробігли мурашки і зникли. Відчула холод і тепло, відчула самотність. Так само мовчки доїхали додому. Бабі зійшла з «Веспи».

— Дякую, Палліно.

— За що? Я ж нічого не зробила.

Бабі усміхнулась їй.

— Пиво було чудовим. Завтра у школі я пригощу тебе обідом. Ми мусимо відсвяткувати.

— Що саме?

— Повну свободу.

Палліна обійняла її. Бабі заплющила очі. Вирвався схлип, та потім вона відсторонилась і побігла геть. Палліна стояла і дивилась, як Бабі піднімається сходами, як зникає в під’їзді. Відтак завела «Веспу» і поїхала в ніч.

Пізніше, коли Бабі роздягалась, вона витягла гроші з кишені джинсів. Коли ж засунула руку, щоб подивитись, чи там щось залишилось, здивувалась. Серед моря сліз з’явилась усмішка. Там був гребінець Палліни зі стразами та різнобарвними сердечками. Це вона його туди поклала, коли вони обійнялися.

Маленький подарунок, щоб розважити її, щоб вона усміхнулася. Їй це вдалось. Палліна була справжньою подругою. Марко ж, неборака, просто зурочений. Бабі усміхнулась, надягаючи піжаму. У всій цій трагедії — подумала вона — було щось кумедне. «Якби поїхали, як завжди, до “Баффетто”, ми б його ніколи не застукали». Бабі почистила зуби. «Як дивно, що саме цього вечора вони вирішили поїхати до “Нуова Фіорентина”». Бабі лягла у ліжко. «Так, Марко просто зурочений, і сподіваюсь, він буде таким усе життя».

Палліна вирішила заїхати привітатися зі своїм другом Демою.

Кіт перейшов їй дорогу. Вона навіть не перевірила, чорний він чи ні. Не вірила в прикмети. Вона тисячу разів віддала б перевагу піці з «Баффетто» перед кальцоне з «Нової Фіорентини». Вона її нізащо б не зрадила. Але того вечора, коли їй зателефонував Фабіо і сказав, що тут у них сидить хлопець Бабі з іншою дівчиною, вона не вагалась. Це була нагода, на яку вона довго чекала. Вона знала забагато історій щодо Марко. Не могло бути, щоб це були лише балачки. Але якби вона їй це розповіла, Бабі точно б їй не повірила. Або зруйнувала б дружбу. Краще покластися на долю. Палліна подзвонила у домофон Демі. Їй відповів заспаний голос: — Алло, хто це?

— Палліна. Все зроблено.

— Ви його застукали?

— На гарячому! Як мишу із сиром у роті, або, точніше сказати, як черв’яка із піцою на голові!

— Чому, що сталося?

— Якщо вийдеш, розповім.

— А як усе це сприйняла Бабі?

— Кепсько…

— Зачекай, я одягнусь і вийду.

Палліна зачесала волосся назад. Лише на якусь хвильку пошкодувала про свій гребінець. Бідна Бабі, але це на краще. Можливо, вона якийсь час страждатиме. Але краще зараз, ніж потім. Коли б іще дужче закохалася. Вона скоро знову буде веселою. А усмішка подруги вартує набагато більше, ніж гребінець, і набагато більше, ніж піца. Навіть якщо та від «Баффетто».

35 Calzone — сицилійська страва, яка у ХХ столітті поширилася всією Італією. Виріб із дріжджового тіста з різноманітними начинками.

36 Grissini — сухі хлібні палички, які в італійських ресторанах часто подають перед основними стравами.

37 «Galestro» — культова у 1980-ті роки марка білого вина з Тоскани, сьогодні майже забута.

35

36

37

Calzone — сицилійська страва, яка у ХХ столітті поширилася всією Італією. Виріб із дріжджового тіста з різноманітними начинками.

Grissini — сухі хлібні палички, які в італійських ресторанах часто подають перед основними стравами.

«Galestro» — культова у 1980-ті роки марка білого вина з Тоскани, сьогодні майже забута.

21

Бабі стояла під вимкненим душем і розчісувала волосся з ополіскувачем. Затрималась на зібраних разом капризних кінчиках і останнім помахом звільнила мокру щітку. Потім провела правою рукою по низці маленьких голівок, схожих на голівки шпильок, але дещо більших, встромлених у вузеньку рожеву гуму. Та м’яко подалась під її рукою, звільняючи волосся. Маленькі блакитні голівки піднялись — чисті й горді виконаною роботою, готові до нового виклику. У той час як жмут переможеного мокрого волосся, темнішого, упав долі. Новий струмінь води підхопив його на льоту, і він віддалився, крутячись у кришталево чистому вихорі, танцюючи і скочуючись уздовж ніжних брижів білої порцеляни. Торкнувся рожевої ноги своєї господині й закінчив свій біг у маленькій сталевій дірці. Зробив останню спробу втриматись, але поява нового вихору води перемогла опір, і він так і зник, забутий назавжди.

На хвилі 103.10 по радіо передавали останні світові шлягери. «Sacrifice» Елтона Джона вийшла на третє місце. Бабі відкинула голову, заколихана цим ніжним мотивом, потім зайшла під душ і відкрила воду. Каскад легкої води змив ополіскувач, пробіг обличчям, торкаючись м’яких випуклостей. Тепло огорнуло її, легке мило танцювало на шкірі, а маленькі бульбашки піни зникали внизу, за стегнами.

Хтось постукав у