Читати книгу - "Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає"

Останній приклад убивці вказує на важливу істину. Якщо прагнеш насолоджуватися вадами і дозволити їм додати до твоєї індивідуальності незвичайну цікаву особливість, треба бути обережним. Необхідно знайти рівновагу між чеснотами і вадами. Марно сподіватися, що співвідношення 50 на 50 буде достатньо. Тоді пороків уже настільки багато, що особою цікавиться поліція більше за друзів. А цього навряд чи хтось бажає. Поліція не замінить друзів. Тому слід знайти гарний баланс. Я пропоную частку пороків знизити щонайбільше до десяти відсотків. Я маю на увазі таку ситуацію, в якій десята частина рис характеру якимось чином зіпсута, дивна, порочна чи неприйнятна з погляду загальної моралі. А так звані справжні злочинні схильності немає підстав розвивати й поготів. Якщо, наприклад, покупка сексуальних послуг нестиме за собою кримінальну відповідальність, слід одразу знову починати займатися сексом із власною дружиною. Те саме стосується здібних краль, які вже встигли призвичаїтися до платних послуг жиґоло. Ситуація сумна, але закон є закон і регулюється парламентом власної країни. Закон не те щоб святий, утім його корисно дотримуватися.

Рекомендовано відвести десяту частину характеру для порочності. Цього цілком достатньо за бажання бути популярним і гідним захоплення членом свого суспільства. Менше порочності робить тебе задротом, більше — просто небезпечно. Як опорочити риси характеру, залежить від багатьох різних чинників. На це впливає життєва ситуація, вік, компанія, професія та захоплення. Для молоді пороком може бути смачна лайка. Блядь — уже дещо застаріле лайливе слово, але вочевидь його не слід викидати з ужитку. Запозичені з Америки motherfucker і asshole звучать бридко. Вони не пасують до фінської мови, але саме тому їх добре використовувати. Убити двох зайців одним махом. Поглумитися над фінською мовою і принизити слухача. Це я називаю вправністю у порочності. Молодь може також обхаркувати вулиці, пердіти та носити непристойне дрантя. Уся ця зневага звеличує власне еґо і викликає захват у групі однолітків. Інші страждають. У наш час є можливість навчитися кричати в телефон, нагода, яку не слід марнувати. Пороки молоді незначні та невинні, що природно, адже вони лише формують власну самість.

3.4.4. Про професійні чесноти і вади

Різні професії пропонують різноманітні можливості для культивування вад і звеличення щастя власної персони. Я стверджую, що саме професії — одне зі сприятливих середовищ для виникнення правильно сформованих і опанованих вад, які звеличують еґо. Клієнти часто зачаровані тим, як блискуче професії справляються з цим завданням, і спостерігають за процесом з ложі за плату. Це стосується також продавців, але рідко хто у наш час відвідує щось інше, крім магазину. Там видно тільки касу. Касири ще настільки молоді, що здатні лише на вовкуватість. У цій рисі вони майже досягли вершин досконалості, хоча багато хто досі весело посміхається. Водії таксі у вигідній позиції. Вони за бажання могли б ображати і збиткуватися над пасажирами, їхати не тим маршрутом і правити завищену ціну. Дивно, що фінські водії не пішли за чудовим прикладом своїх закордонних колег. Я пригадую, як свого часу зустрів у Варшаві чесного водія. На вулиці навпроти Академії наук я взяв таксі до аеропорту. Чоловік їхав рівно і швидко. Звірився з лічильником і роздрукованими розцінками і назвав мені ціну. Я до сліз був зворушений такою чесністю і доплатив йому 100 відсотків на випивку. Він їх заслужив. Я не розумію, як він утримує свою сім’ю, чесний чоловік. Продавці магазину спиртного свого часу доповнювали свою індивідуальність привабливими вадами, але тепер і «Алко» — супермаркет. Тут потрібно справлятися самому. Раніше вмілий продавець міг повністю осоромити покупця з-за прилавка.

Але перейдімо до справжніх професій і хорошого життя, яке вони дають. Я стверджував, що хороше життя щасливе. І що хороше життя доброчесне. Я сказав тоді, що доброчесність вимагає акцентуації вад, аби виглядати привабливо. Трошки вад ніколи не завадить, адже точно додасть доброчесності сили, а отже, і щастя.

Вчителі та лікарі — майстри професії. Вчителів я зустрічав лише в школі дитиною, тому не скажу про них нічого нового. Можливо, вони вдаються до інших прийомів, ніж мої. Але лікарська братія перетворила свої маленькі вади на мистецтво. Тому її члени не спішать їх перебільшувати, хоча завжди є винятки. Англійська преса 16.02.2006 писала про медбрата з Оксфорда, який мав звичку давати пацієнтам ліки, які утруднювали дихання. Він дав такі ліки десятьом, двоє з яких померли. У лікарні дивувалися, чому в пацієнтів так часто виникали труднощі з диханням. Так було спіймано Бенджаміна Ґріна (25 років). Він розповів поліції, що був у захваті від того, що мав змогу спостерігати за кризом пацієнта, спричиняти його і потім лікувати. Він був майстром вирішення проблем дихання, казали колеги. Мав повагу з боку колег і насолоджувався роботою. Знову два зайці одним махом. Як я вже казав, цю прикметну особливість вад ні з чим не зрівняєш. З іншого боку, я вже попереджав про злочинні нахили, здатність яких робити життя кращим досить слабка.

Лікарям і медсестрам слід розвивати у собі щось щире. Мій друг помирав від раку в Котці. У лікарні сказали, що припиняють лікування, і Пертті усвідомив, що от він, кінець. Його лікар повідомив його про це запискою через санітара. Пертті був у нестямі від такого боягузтва зустрітися з пацієнтом при смерті. Тут ідеться про ваду, яка не додає лікареві хорошого життя. Не думаю, що комусь радісно від того, що він діє як боягуз, або ж він справжній майстер. Зауважте, що лише вади конкретної професії додають хорошого життя. Хірурги відомі своїми прямолінійними недобрими висловлюваннями на зразок «ви зараз помрете, нічим не можу допомогти, подальше лікування не має сенсу, що ви тут рюмси розпускаєте» і подібними «приємними» словами. Роз’ятрити болюче місце теж в їхньому репертуарі. Я певен, що все це додає життю хірургів цілісності. Корпоративні лікарі, кажуть, вганяють в депресію.

Приємна також протилежна вада лікарів, утаємничення серйозності або опису хвороби. Коли ти поруч із рідним вислуховуєш, як його дурять, брешучи у вічі, сидиш як на голках. Нічого не можеш сказати, а й міг би, не знав би що. Пацієнту розказують, що даватимуть йому ліки, які нічого не лікують,