Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Пастка для Бродського, Джулія Ромуш 📚 - Українською

Читати книгу - "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пастка для Бродського" автора Джулія Ромуш. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 77
Перейти на сторінку:
Розділ 34

Ми всі сидимо у мене на кухні й регіт стоїть на всю квартиру, день звичайно почався весело. Але ми з Вадимом раз у раз переглядаємося, і я розумію, що серйозна розмова ще попереду. 

  

  - Олеся одягайся і візьми з собою речі на перший час.  - Кидає він мені, начебто  питає "як справи?".  І говорить з Льохою собі далі. 

  

  - В якому це сенсі?  - питаю я. 

  

  - В прямому.  Збери речі та кота, ти поки що поживеш у мене.  - Що за чортівня? 

  

  - В якому сенсі?  Як це поживу у тебе?  Я не хочу, у мене є своя квартира.  - Схрещую руки на грудях і показую всім своїм виглядом, що нікуди не поїду. 

  

  - Тобі здалося, що я питав?  - Вадим підіймає брову і роздратовано на мене дивиться. 

  

  - Я вільна людина і сама можу приймати рішення!  - Це вже ні в які ворота не лізе! Я що, річ якась? 

  

  - Олеся, у тебе зараз є шанс зібратися самій, або я сам покидаю все що, вважатиму за потрібне  у валізу  і просто винесу тебе звідси.  - Він говорить повільно, щоб до мене нарешті дійшло. 

  

  - Ну ... 

  

  - Двадцять хвилин! І я починаю сам збирати твої речі.  Вирішувати тобі, час пішов!  - Він сказав це і все, знову говорить з Льохою, як ніби мене тут і немає. 

  

Я швидко йду в кімнату, показую всім своїм виглядом, що мені це ні чорта не подобається!!!  Але речі починаю збирати. Щось мені підказує, що він не жартує 

  

  - Збираєшся?  - До мене в кімнату заглядає Алінка. 

  

  - Ні, ну ти чула???  Прям як річ якусь!  - Ніяк не вгамуюся я, і кажу спеціально голосно, хочу, щоб він почув. 

  

 - Леся, ну що ти як дитина?  Може так буде на краще?  - Запитує не впевнено Алінка. 

  

  - Як так, Аліно?  У наказовому тоні?  Не спитавши, чи хочу я? 

  

  - Ну він сьогодні тебе з мужиком застав, у якого ключі від твого будинку є. - Каже подруга і дивиться на мене. 

  

  - Але я ж не винна! 

  

  - А які шанси того, що він не припреться вночі та не залізе у твоє ліжко? 

  

  - Ніяких, — сумно кажу я. 

  

Я збираю манатки, в яких збираюся ходити на роботу.  І Алінка закидає мені пару комплектів спідньої білизни. 

  

  - Навіщо?  - Скрикую я, і викидаю їх з валізи. 

  

  - Завжди краще бути при параді, а якщо раптом щось станеться. - Каже подруга і підморгує. 

  

  - Ніяких раптом!!!  Всі свої шанси він проґавив!  - Обурююся я. 

  

  - Олеся, ну кого ти намагаєшся обдурити?  - Алінка грайливо підморгує. 

  

  - Я тобі кажу — нічого не буде і крапка!  - І схрещую руки на грудях. 

  

  - Гаразд, ви в одному будинку ... і нічого? 

  

  - НІ-ЧО-ГО, - голосно повторюю по складах. 

  

Іду на кухню і з не задоволеним обличчям починаю пакувати миску кота, корм та пісок.Вадим не звертає увагу на моє невдоволення, а навпаки, як ніби знущається наді мною.

  

  - У тебе залишилося десять хвилин! Якщо ти не встигнеш одягнутися, я винесу тебе звідси в халаті!  - Я кривляюся у відповідь. 

  

  - Та пішов ти!  - викрикую йому йдучи в кімнату. 

  

  - Я просто з принципу не буду одягатися!Не винесе ж він мене в халаті?  - Запитую в Алінки. 

  

  - Я б не ризикувала на твоєму місці.  - Каже подруга і приносить мені пальто та черевики й пакує їх у валізу. 

  

Бачить мій здивований погляд і каже: 

  

  - На всякий випадок, до всього потрібно бути готовою!  - І запихає Гриню в переноску.  Коту явно не подобається це все.  Як і мені. 

  

Сиджу і чекаю, десять хвилин закінчилося.  Вадим входить в кімнату, оцінює всю ситуацію. 

  

  - Візьмеш речі та кота?  - Запитує у Льохи. 

  

  Льоха заглядає в кімнату, оглядає її, посміхається мені та підморгує. 

  

  - Характер показуєш, крихітко?  - Обертається до Вадима.  - Мужик, а на відео знімати можна всю цю картину?  - І сміється. 

  

Я підтискаю губи та відвертаюся.  Він не посміє!  Це принизливо!  Він мене не зачепить, він пожартував, хотів, щоб я ... І тут я скрикую, тому що мене різко беруть на руки та перекидають через плече. 

  

- Льоха, закрийте двері та візьми її ключі.  - Кричить Вадим до друга. 

  
 - Відпусти мене!  Негайно!!!  - Я вищу так, що у мене закладає вуха.

  

Він б'є мене по дупі та каже. 

  

  - У тебе був шанс, і ти його проґавила!  - Останнє слово він виділяє.  Що це?  Дає мені зрозуміти, що чув нашу з Алінкою розмову з приводу білизни та сексу? 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 46 47 48 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пастка для Бродського, Джулія Ромуш», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"