Читати книгу - "Ти отруїв мене собою, Валерія Дражинська"

- Ти її вбив. Адже вона любила тебе, - згадую побачену мигцем Алекс із дрібною дірочкою в голові й порожніми очима, - І Аня тебе любила, - у мене починається істерика, - Ти хоч щось здатен відчувати? Когось любити? Чи ти тільки використовуєш людей?

- Особисто я не вбивав їх, - каже спокійно, підтримуючи мене під лікоть.

Переводжу погляд на двох чоловіків, які стоять поруч із машиною, раніше не помічених. Як зручно чужими руками позбавляти людей життя. "Прикро! Прикро! Гаразд!". Єхидничаю в себе в голові.

- Батуре, а що на мене чекає? Віддаси мене своєму господареві? Ворону?

- Так! - звучить незворушна відповідь.