Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Фауст. Трагедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

356
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фауст. Трагедія" автора Йоганн Вольфганг Ґете. Жанр книги: 💙 Драматургія / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 117
Перейти на сторінку:
блиском двірських дам.

Закосичились квітками,

Вбрали пишні пояси,

І стрічками, і шовками

Додали собі краси.

Як до справи взяться зручно,

Можна всього досягти:

Квіти, виплекані штучно,

Будуть цілий рік цвісти.

Із шматочків різнобарвних

Симетричні пелюстки…

Глянь на квіти — скільки чар в них,

Хоч прості самі частки.

Юнь і врода — ніжні квіти,

Смак і мода, все в нас є;

Трудно в жінці розрізнити,

Щó в ній штучне, щó своє.

Г е р о л ь д

Час квітки з голів знімати,

Ставте кошики додолу,

Щоб усякий вибирати

Міг до свого задоволу.

Люди ринули юрбою;

Зразу й сад тут уродився,

Крам, напевне, полюбився —

Крамаркам нема відбою.

С а д і в н и ц і

Тільки цур, не торгуватись,

Хоч би й дорого здалось;

А щоб знали, за що братись,

Коротенько назвемось.

М а с л и н о в а   г і л к а   з   п л о д а м и

Я нікого не чіпаю,

Ворожнечі уникаю

І не маю ворогів.

Я недарма символ миру,

Всюди ширю дружбу щиру

І пильную тиші нив.

Сподіваюся, що зможу

Уквітчать голівку гожу.

З о л о т и й   в і н о к   і з   к о л о с к і в

Краще віток, краще квіток

Дар Церери[135] скрасить вас;

Те, що людям на пожиток —

Найлюбіша із окрас!

Ф а н т а с т и ч н и й   в і н о к

Квіти ніби рожі чайні,

Тільки з моху розцвілись;

Для природи — незвичайні,

А для моди — придались.

Ф а н т а с т и ч н и й   б у к е т

Не питайте в Теофраста[136],

Що за суміш це квітчаста,

А проте я сподіваюсь,

Що красуням сподобаюсь.

Може, котра закосичить,

Як їй буду добре личить,

Може, хто ласкавий буде

Приколоть мене на груди.

В и к л и к

Хай красують горді й пишні

Ті букети дивовижні,

Вдовольняючи лиш моду,

Зневажаючи природу;

Хай дзвіночки злотом сяють,

З-під кудерців виглядають.

П у п ' я н к и   т р о я н д

А ми в пуп'янку в цей час,

Та блажен, хто знайде нас!

Прийде літечко привітне,

Рожа з пуп'янка розквітне…

Що за втіха, що за щастя!

Що жадалося, те дасться,

Очарує Флори твір

Душу й розум, серце й зір.

Під зеленими вітами   с а д і в н и ц і   чепурно порозкладали свій крам.

С а д і в н и к и

(співають у супроводі теорб [137] )

Всі любуються квітками,

Що за пишна з них оздоба!

А плоди їдять; плодами

Око тішить неподоба!

Вишні, сливи найсолодші

Вибирайте не глядінням,

Бо язик із піднебінням

Кращі судді тут, ніж очі.

Груші, яблука незгірші —

Соковиті, медянисті;

Про квітки складайте вірші,

Що ж до яблук — краще їсти.

(До садівниць).

Тож приймайте нас, красуні,

В свій квітучий, пишний ряд:

Красні квіти ваші юні,

Щедрий наш розкішний сад.

Під наметом цим веселим,

Під рясним сплетінням віт

Для охочих ми розстелем

Брость і листя, цвіт і плід!

Обидва гурти проходять в глибину сцени, співаючи в супроводі гітар і теорб, розкладаючи свій крам на продаж.

М а т и   й   д о ч к а.

М а т и

Як тебе я привела,

В чепчик нарядила,

Мила личком ти була,

Ще і ніжнотіла…

Тільки доню сповила —

Вже у думці й віддала

За кого хотіла.

Рік за роком пролетів —

Тридцять літ затого!

І чимало женихів

Мáла ти, небого:

Танцювала із одним,

Жартувала із другим,

А все ні до чого.

Скільки гулянок, балів

Не вряжала мати,

Ти й посліднього з орлів

Не могла впіймати.

Нині дурнів повно скрізь:

До когось якось підлізь,

Мушу зятя мати!

Молоді й гарні  д і в ч а т а приєднуються до них; починається галаслива невимушена розмова.  Р и б а л к и   та   п т а х о л о в и  з ятерами, вудками, липкими паличками та іншим знаряддям виходять і вмішуються в юрбу гарних молодят. Вони бігають навколо, ловлячи одне одного і весело перемовляючись.

Л і с о р у б и

(входять галасливі, незграбні)

Гей, розступіться,

Ми лісоруби!

Стовбури грубі

Косимо з грюком,

Носимо з гуком:

Гей, бережіться!

Труд наш шануйте

І розміркуйте:

Якби не руки

Грубі робітні,

Зазнали б муки

Пани тендітні;

Якби ми плечі

В лісі не гріли,

То з холоднечі

Ви б подубіли.

П о л і ш и н е л і[138]

(вайлувато, якось благувато)

Вік вам згинаться —

Вас любить праця,

А ми — не дурні,

Завжди безжурні:

Легке, як пір'я,

Наше ганчір'я,

Ми все гуляєм,

Гадки не маєм;

Плащик накинем,

Ковпак надінем,

Капці узуєм

І чимчикуєм

Скрізь по базарах,

В одинці, в парах,

Ловимо ґави;

Людської слави

Не боїмося,

Жваво в'ємося

1 ... 47 48 49 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фауст. Трагедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фауст. Трагедія"