Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

Ось тут-то я і зрозуміла - не відпущу. Нехай ненадовго, лише на кілька тижнів, поки наші заручини будуть спільним прикриттям, але я отримаю від наших стосунків все. А що буде потім? Подумаю про це пізніше.

Губи мої горіли, а тіло палало, піддаючись кожному руху умілих рук монарха. Чи знала я, що все буде саме ТАК? Ні. Чи шкодувала? Знову ні...

Здається, я знала, як називаються почуття, що вирували у мене всередині, але я боялася зізнатися навіть собі, адже в мене була одна величезна таємниця, що не дасть мені бути поруч із цим чоловіком ніколи.

Я людина. Моя мати не була драконицею, і саме тому я не зможу стати парою для істинного імператора. Але я не скажу йому про це, щоб не налякати і не втратити завчасно.

- Так, стоп, - Ріггард різко відірвався від мене, і я помітила божевільний блиск у його очах, які звузилися. - Ми мусимо зупинитися, моє бешкетне тигреня, - мене чмокнули в носик, і нагородили серйозним поглядом.

Схоже, я чогось не знала, і в здавалося б невинних пестощів можуть бути наслідки.

- Як скажеш, - засмучено промовила, намагаючись відсторонитися, але мене відразу ж уклали в міцні обійми, в яких було надто тепло і затишно, щоб продовжувати свої брикання.

- Ну, ти чого? Сандро, мені теж добре з тобою, але нам не можна продовжувати. І зупинитися стає дедалі важче з кожною хвилиною, - я зазирнула в бездонні очі, побачивши в них справжнє бажання.

- Вибач... Я... просто в мене так вперше, - чесно зізналася, отримавши у відповідь розуміючу посмішку. - А що ти там приніс? - Відволіклася від розглядання цього ідеального чоловіка, кинувши погляд на тацю з їжею, що стояла на столику.

- О! Марія розстаралася для нас на славу, і зараз ми будемо куштувати божественні закуски, - не випускаючи мене зі своїх обіймів, чоловік піднявся і наблизився до жаданої їжі. А підхопивши тарілки, він одразу ж повернувся назад, укладаючи мене на ліжко. - Буду тебе годувати, - прокоментував свої дії, і я здивовано витріщилася на співрозмовника.

Але ж я доросла! Можу й сама поїсти...

Ні, я тоді ще не розуміла, що це був черговий виток у наших непростих стосунках. Виявляється, їсти можна весело!

Повернувшись додому під ранок, я обережно склала своє вбрання і звалилася на ліжко. А всього за півгодини у двері постукали, і мені довелося зображати відпочившу і готову до звершень студентку академії.

- Ліро Алісандра, лір Ольгаф просив вас зайти до нього в кабінет, перш ніж ви підете на навчання, - Стенія невпевнено підійшла ближче, прошепотівши мені буквально на вухо: - Пан цікавився, коли його молодша донька потрапила додому, і я сказала, що чула, як леді з'явилася вдома ще до опівночі, але виглядала дуже втомленою, тож одразу пішла спати, попросивши заварити їй ромашкового чаю, - помічниця дуже ризикувала, адже якби хазяїн будинку перевірив спальню своєї спадкоємиці, то не побачив би дочку на місці.

- Дякую, Стені, я перед тобою в боргу, - обійняла няньку, поплескавши її по спині.

- Краще пообіцяйте, що більше не змусите стару покоївку нервувати ночами, - жінка погладила мене по волоссю, обережно відсторонюючись.

- Я постараюся. Тато був дуже злий? - У мене й так був складний день, а тут ще й проблеми з батьками... Але ж я прекрасно розуміла, що в них виникнуть запитання з приводу мого вчорашнього зникнення просто посеред святкування.

- Скоріше стурбований, але він одразу ж полегшено видихнув, коли дізнався, що ви вже вдома. Тому мені було страшно обманювати, але я відчувала, що ви в безпеці.

- Вибач, я постараюся більше тебе не підводити, - на цьому наші одкровення закінчилися, і я поспішила збиратися, щоб встигнути перед академією заскочити до батька.

Але вся моя бравада зникла тієї ж миті, коли я переступила поріг кабінету Шостого Лорда.

- Сідай, - глава сімейства відволікся всього на хвилину, після чого повернувся до розмови з начальником служби охорони. - Перевірте ще раз, мені потрібні точні цифри. І знайдіть тих, хто зв'язувався з доглядачем в останні два тижні. Мені потрібні всі імена, без винятку. Навіть якщо це була молочниця, - Мілтек коротко кивнув, мовчки покинувши приміщення.

- Щось сталося? - Зі стурбованого обличчя тата було видно, що його щось бентежить, і це навряд чи пов'язано з тим, що я гуляла цілу ніч невідомо де (хоча, звісно ж, відомо).

- Так, учора зник Ліртан. Його дружина тільки зараз кинулася на пошуки, адже була впевнена, що її чоловік вирушив на зустріч із приятелем. Але він не повернувся ні ввечері, ні вночі, і ось тоді пані Ілія звернулася до голови служби охорони по допомогу. Після кількох годин марних пошуків нам повідомили про викрадення головного наглядача східних шахт, - справа виглядала дуже серйозною, і я розуміла, що в Шостого Лорда зараз є заняття набагато важливіші за розмову з донькою, тож я, в принципі, могла з чистою совістю втекти, уникнувши незручної бесіди.

- Тоді не буду тебе відволікати... Сподіваюся, з Ліртаном усе буде добре, і він повернеться додому якнайшвидше, - зробила я крок у бік виходу, але мене зупинив спокійний голос глави сімейства:

- Стійте, юна ліра. У мене є до вас розмова, - я напружилася, відчувши загрозливі нотки в тоні батька. - Що вчора сталося на святкуванні і куди ви зникли потім? - Кхм... очікувано, і в мене, на щастя, була заготовлена відповідь:

- Орлексіан учора розлютився, наговорив багато зайвого як Його Величності, так і мені... але я не ображаюся, Анрійський мав цілковите право, адже він вважав, що я вже належу йому... - маленька шпилька в бік батька, але він навіть бровою не повів, продовжуючи вичікувально дивитися на мене. - Тому, щоб уникнути скандалу, Ріггард переніс нас до нього, де я змогла заспокоїтися. А потім правитель повернув мене додому, - і не збрехала ж!

Заспокоїв на славу... Та так, що в мене досі щоки спалахують, варто згадати палкі поцілунки імператора. Та й додому ж мене доставили. Щоправда не одразу, але це ж суща дрібниця.