Книги Українською Мовою » 💛 Історичний любовний роман » Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En 📚 - Українською

Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Влад і Марія Цепеш. Повернення додому" автора Vit En. Жанр книги: 💛 Історичний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 80
Перейти на сторінку:
Глава 38

Повернувшись додому ввечері, Марія хотіла познайомитися з Елізабет, але перед тим знайти Аслана, його ні де не було. Вона накинула шубу и вийшла в двір

—Велі - Підійшла до чоловіка, у якого в зубах була дерев'яна трубка.

Він вклонився і жінка ввічливо натягла посмішку, хоча було і видно, що вона хвилюється.

—Так, слухаю вас, княгине. - серйозно сказав він і викинувши табак з трубки, глянув на її поблідле обличчя.

—Ти не знаєш де Аслан?

—Мав би бути в своїй кімнаті, але може вийшов в місто, він нічого не повідомляв мені.

—Зрозуміло,  дякую.

На дворі була негода. Льодяний дощ падав вниз, температура опускалася до нуля, Марія краще напхнула на голову хустку.

—Може вам краще піти в середину, тут холодно, ви замерзнете.

—Але йому може знадобитися моя допомога. -заперечила Марія.

—Я можу знайти його, не турбуйтесь про це. І ви холодно вдягнені, княгиня.

—Ну добре, піду познайомлюсь з гостями, сподіваюся  ви скоро прийдете.

—Звісно. -коротко відповів він.

                                                                        * * *

Кімната Ілони. Дівчинка читала книгу, сидячи біля дзеркала і грілася біля каміна.

Почувся тихий стукіт в дерев'яні двері.

—Зайдіть. -тихо промовила юна леді.  

Двері відчинилися і перед нею був батько.

 —Ілоно, - посміхнувся Влад, вона відвернула голову до стіни, гордо задерши підборіддя в гору. 

Чоловік усміхнувся та підійшов до неї.

 —Можна? - вказав рукою на стілець. 

—Та будь ласка, -закотила очі вона, Влад сів, і дівчина повернула обличчя, поглянувши на нього з погано скритим інтересом.

— Що ви хотіли, володарю?-Ілона спеціально сказала так, як звертаються в Туреччині знаючи, що це його вибісить, але ні, він змовчав сціпивши зуби.

—Поговорити з тобою хочу.

—Про що? 

 — Ти ображаєшся на нас з мамою, але ми бажаємо тобі добра.

—І не дозволяєте мені ні з ким спілкуватися тому, не прикривайся цим добром!

—Ілоно, я знаю, ти зараз сердишся, але ти мене зрозумієш коли станеш матір'ю, я переживаю. Ти поки мала, щоб зрозуміти наскільки мерзенний і ворожий цей світ. І не розумієш, скільки зла може принести чоловік в життя маленької дівчинки.

 —Але це не так, батьку! Це ти так думаєш, а Джакомо не такий, він добрий і ніжний.

—Ти ж ще дитя мале, і серця твоого торкнутися багато не треба. Хлопці в його віці або дурні, або підлі, вони  постійно намагаються використати таких молодих дівчаток як ти.

 —Ні, ти помиляєшся, я вже доросла, сама розумію і знаю що мені робити! Це ти звик думати, що люди погані! — вигукнула вона. —То може тобі час поміняти свій світогляд і порозумітися зі світом?

—Знаєш, коли я був у твоєму віці, я думав так само, думав що мій батько нічого не розуміє, робив те, що спадало на думку, не думаючи про наслідки.

—І що з того?

—Те, що я пам'ятаю як наражав і себе, і своїх друзів, щей братів на небезпеку.

Влад обійняв дочку і погладив її рукою по спині.

—Ілоно, я лишень хвилююсь за тебе, ти моя дитина, і я не готовий втратити тебе, через якогось бовдура.

Ілона пригорнулася до батька і міцно обійняла.

                                                                               * * *

Під вечір дорослі сіли вечеряти, Велі знайшов Аслана в місті, і тепер Марія могла знайомитись з Елізабет, в той час як діти в дитячій гралися дерев'яними іграшками.

—Це моя конячка! — вигукнув маленький спадкоємець, відбираючи іграшку.

 —Ну пусти, Міхнє, твій батько велів тобі зі мною всім ділиться! — почав виривати її назад Альберт, між дітьми почалася бійка,.

Альберт штовхнув Міхню і той вдарився рукою впавши на підлогу.

 —Ай, мамо! — почав ревіти він.

—Ні... Не кричи, ну не плач будь ласка. Бо мені кінець від мами. - почав заспокоювати того, Альберт, але хлопчик продовжував плакати. 

До кімнати зайшла Ілона.

— Що вже сталося, чого ревеш?

—Я впав - почав витирати соплі рукавом той.

—Ох, я не здивована, ти такий незграбний!

Дівчина підійшла до нього і дала братові руку, допомагаючи встати. Потім узяла його на руки і вмостилася разом з ним на стілець. 

Він перестав плакати, притулившись до її грудей.

Альберт сів поруч.

— Сестро, почитай мені, - почав просити Міхня.

—А слухатися хто сестру буде, м?

—Я буду, ну будь ласка -солодко надув губки.

— Гаразд, неси книжку, так і бути, просвітлю вас, маленькі, дурненьки хлопчаки.

Міхня скочив з її рук, і побіг до книжкової полиці.

Ілона обійняла двох хлопчиків і почала читати, іноді пририваючись відповідаючи на безглузді питання малих.

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 47 48 49 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"