Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Повернувшись додому ввечері, Марія хотіла познайомитися з Елізабет, але перед тим знайти Аслана, його ні де не було. Вона накинула шубу и вийшла в двір
—Велі - Підійшла до чоловіка, у якого в зубах була дерев'яна трубка.
Він вклонився і жінка ввічливо натягла посмішку, хоча було і видно, що вона хвилюється.
—Так, слухаю вас, княгине. - серйозно сказав він і викинувши табак з трубки, глянув на її поблідле обличчя.
—Ти не знаєш де Аслан?
—Мав би бути в своїй кімнаті, але може вийшов в місто, він нічого не повідомляв мені.
—Зрозуміло, дякую.
На дворі була негода. Льодяний дощ падав вниз, температура опускалася до нуля, Марія краще напхнула на голову хустку.
—Може вам краще піти в середину, тут холодно, ви замерзнете.
—Але йому може знадобитися моя допомога. -заперечила Марія.
—Я можу знайти його, не турбуйтесь про це. І ви холодно вдягнені, княгиня.
—Ну добре, піду познайомлюсь з гостями, сподіваюся ви скоро прийдете.
—Звісно. -коротко відповів він.
* * *
Кімната Ілони. Дівчинка читала книгу, сидячи біля дзеркала і грілася біля каміна.
Почувся тихий стукіт в дерев'яні двері.
—Зайдіть. -тихо промовила юна леді.
Двері відчинилися і перед нею був батько.
—Ілоно, - посміхнувся Влад, вона відвернула голову до стіни, гордо задерши підборіддя в гору.
Чоловік усміхнувся та підійшов до неї.
—Можна? - вказав рукою на стілець.
—Та будь ласка, -закотила очі вона, Влад сів, і дівчина повернула обличчя, поглянувши на нього з погано скритим інтересом.
— Що ви хотіли, володарю?-Ілона спеціально сказала так, як звертаються в Туреччині знаючи, що це його вибісить, але ні, він змовчав сціпивши зуби.
—Поговорити з тобою хочу.
—Про що?
— Ти ображаєшся на нас з мамою, але ми бажаємо тобі добра.
—І не дозволяєте мені ні з ким спілкуватися тому, не прикривайся цим добром!
—Ілоно, я знаю, ти зараз сердишся, але ти мене зрозумієш коли станеш матір'ю, я переживаю. Ти поки мала, щоб зрозуміти наскільки мерзенний і ворожий цей світ. І не розумієш, скільки зла може принести чоловік в життя маленької дівчинки.
—Але це не так, батьку! Це ти так думаєш, а Джакомо не такий, він добрий і ніжний.
—Ти ж ще дитя мале, і серця твоого торкнутися багато не треба. Хлопці в його віці або дурні, або підлі, вони постійно намагаються використати таких молодих дівчаток як ти.
—Ні, ти помиляєшся, я вже доросла, сама розумію і знаю що мені робити! Це ти звик думати, що люди погані! — вигукнула вона. —То може тобі час поміняти свій світогляд і порозумітися зі світом?
—Знаєш, коли я був у твоєму віці, я думав так само, думав що мій батько нічого не розуміє, робив те, що спадало на думку, не думаючи про наслідки.
—І що з того?
—Те, що я пам'ятаю як наражав і себе, і своїх друзів, щей братів на небезпеку.
Влад обійняв дочку і погладив її рукою по спині.
—Ілоно, я лишень хвилююсь за тебе, ти моя дитина, і я не готовий втратити тебе, через якогось бовдура.
Ілона пригорнулася до батька і міцно обійняла.
* * *
Під вечір дорослі сіли вечеряти, Велі знайшов Аслана в місті, і тепер Марія могла знайомитись з Елізабет, в той час як діти в дитячій гралися дерев'яними іграшками.
—Це моя конячка! — вигукнув маленький спадкоємець, відбираючи іграшку.
—Ну пусти, Міхнє, твій батько велів тобі зі мною всім ділиться! — почав виривати її назад Альберт, між дітьми почалася бійка,.
Альберт штовхнув Міхню і той вдарився рукою впавши на підлогу.
—Ай, мамо! — почав ревіти він.
—Ні... Не кричи, ну не плач будь ласка. Бо мені кінець від мами. - почав заспокоювати того, Альберт, але хлопчик продовжував плакати.
До кімнати зайшла Ілона.
— Що вже сталося, чого ревеш?
—Я впав - почав витирати соплі рукавом той.
—Ох, я не здивована, ти такий незграбний!
Дівчина підійшла до нього і дала братові руку, допомагаючи встати. Потім узяла його на руки і вмостилася разом з ним на стілець.
Він перестав плакати, притулившись до її грудей.
Альберт сів поруч.
— Сестро, почитай мені, - почав просити Міхня.
—А слухатися хто сестру буде, м?
—Я буду, ну будь ласка -солодко надув губки.
— Гаразд, неси книжку, так і бути, просвітлю вас, маленькі, дурненьки хлопчаки.
Міхня скочив з її рук, і побіг до книжкової полиці.
Ілона обійняла двох хлопчиків і почала читати, іноді пририваючись відповідаючи на безглузді питання малих.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.