Читати книгу - "Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова"

— Не мовчи, — сказав батько, — що з нею?

— Лія втекла нарешті. Але вона не знає місцевості і йде вздовж дороги лісом. Те, що я зміг побачити її очима, це щонайменше сусіднє місто. І мені, здається, вона йде ведена Алексом. У сенсі вона на нього орієнтується. Не дарма на ньому з'явилися синці, хоча ти сама мам кажеш, що вони дивні, наче малюнок, не болять і немає ушкоджень тканин. Пропоную сідати в машину і їхати її шукати.

— Вже їздять, — буркнув батько — Алекс, ти можеш спробувати відчути Лію? Може, тебе тягне в якийсь бік?

Хлопець знизав плечима, він був дуже пригнічений. Сам уже багато разів намагався відчути, в якому я боці, але не виходило. Батька до моїх пошуків не допускали, через близьку спорідненість і він був змушений сидіти вдома.

Алекса забрав додому батько. Коли їхали, у машині батько йому сказав:

— Заплющ очі, синку, і уяви Лію. Уявив? — хлопець кивнув — А тепер серцем тягнися до неї. Відчуй маленьке рішуче кошеня, яке тягнеться до тебе. Куди мені їхати?

— Прямо, — сказав хлопець хрипло.

Через кілька годин його батько побачив на узбіччі кошеня. Різко загальмував і вискочив із машини. Алекс вискочив слідом. Я на них тихо зашипіла, потім упізнала. Мене підхопили на руки й дбайливо притиснули до теплого тіла.

— Знайшлося малятко, — тихо сказав Том.

Мене посадили на заднє сидіння машини і сказали:

— Можеш перетворитися.

Тільки я вже спала.

— Хм, заснула. Вона дуже виснажена. Сідай з нею поруч, швидко їдемо додому. І поки я жену, подзвони її батькові.

Удома ця новина викликала фурор. У мами по новій почалася істерика. Але їй довелося взяти себе в руки, і вона почала швидко готувати легку, але ситну їжу. Я, завдяки запаху, прийшла до тями. Батько колисав мене на руках, він уже встиг вилизати і закутав кошеня в плед.

— Прокинулася моя хороша, мама їсти приготувала.

Насилу змогла перетворитися. Рідні намагалися стримано реагувати на мій зовнішній вигляд. Батько підхопив на руки і відніс у ванну. Викупати себе я не дала. Сама швидко викупалася й одягнулася. Потім мене підхопив на руки дідусь і міцно притиснув до себе. Мовчки обіймав і цілував у лоб, поки ніс на кухню. У ванній бачила, що виглядаю я, м'яко кажучи, погано. Сильне виснаження і синці, садна. У будинку вже були люди у формі. Мама не гірше за кішку зашипіла, коли хотіли мене терміново перевірити ментально.

— Вона багато днів нічого не їла! Дайте дитині поїсти спокійно!

Поїла я густий м'ясний суп. А потім за мене взявся менталіст і обережно переглянув мої спогади. Хто ловив, де тримали і хто зі мною контактував. Після чого віддали батькам. Я побачила Алекса, він мені стримано і вимучено посміхнувся. Виглядав він теж замученим. Так, я бачила його, коли була кошеням, потім спала і відчувала його.

— А тебе хто побив? — запитала в хлопця.

— Вночі просто з'явилися і вони не болять. Вони немов малюнок, але там же де й у тебе.

Найближчі дні вся сім'я була вдома. Батька з дідусем відсторонили від упіймання бандитів і порекомендували побути вдома з дитиною. І мене з рук рідні майже не спускали. Спала я разом із батьками і їх навіть не бентежило, що я штовхалася уві сні й шипіла, якщо мене намагалися притиснути до себе. Батька це шипіння навіть забавляло. Щоб мені менше дошкуляли вночі, я перетворювалася і забиралася на подушку і на ній спала. І в батьків було достатньо місця, і мене не чіпали.

Через кілька днів зрозуміла, що я майже весь вільний час проводжу у звіриній формі. Батько, дідусь і брати спокійно на це реагували і не змушували перетворюватися. Алекс приходив щодня і теж проводив зі мною час у звіриному вигляді. Коли приходили його друзі провідати, то перетворювався назад. Я так і залишалася кошеням, але ходила за ними слідом.

— Їх заарештували, — сказав одного разу дідусь уранці.

Я сиділа кошеням у нього на колінах і мене нагладжували по голівці. Коли дідусь проговорив таку приємну новину, зістрибнула з колін і перетворилася.

— І що тепер із ними буде? А якщо хто ще прийде замість них?

— Так, охочих роздобути провидця багато, — сказав він задумливо. — У Діна та інших начальників є думки, як убезпечити тебе і Януша. Більше тебе.

— Жучок вшити під шкіру?

— Це варварство, хоча я вже давно хочу це зробити. Але на жаль, мені цього не дозволять.

— Шкода, було б простіше мене знаходити.

— Вирішили зробити пресконференцію найближчими днями і представити тебе та Януша як провидців, що працюватимуть у майбутньому в правоохоронних органах і на уряд. Вибач рідна, але тобі не залишили вибору. Ні, якщо хочеш працювати лікарем, може вийти домовитися.

— Ні, лікарем не хочу. І як це нас захистить?

Дідусь на це тільки посміхнувся занадто загадково. Немає в мене впевненості, що це мене захистить від бандитів.

Виявилося все трохи банальніше. Вони оголосили, що я тільки розкрию в майбутньому дар провидця. І поки що занадто мала для роботи з цим даром і його прояви були поодинокими. І поки що через вік не можу керувати даром. Про брата сказали, що він поки теж не може на замовлення викликати видіння. Він тільки освоює дар і вчиться контролювати його й утримувати періодичні видіння та викликати їх повторно. Загалом, наші здібності сильно применшили. Я якось шкірою відчула загальне розчарування. Таке відчуття, що нападки з бажанням поексплуатувати просто відтермінували.

— Адже це тільки на певний час вирішить питання, — сказала дідусеві після пресконференції.

— Звісно, рідна. Але за цей час Януш нормально опанує дар і зможе передбачати багато чого і попереджати спроби тебе поцупити. А ти, хоч трохи зміцнієш. Потрібно нормально зайнятися твоїм фізичним розвитком.

— Я займалася, мені тато тренування оплатив.

— Це добре, але це тільки початок. І ти теж будеш дар розвивати, потроху і плавно. Щоб не перенапружуватися і не перегоріти. Але так ти теж зможеш навчитися передбачати неприємності хоча б для себе.