Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"

Я підсунулась ближче, і Давид просунув свою руку забираючи мене в обійми. Тепло його тіла зігрівало мене, а дихання ніби заколисувало. Я не одразу збагнула, як швидко заснула.

— Давиде! — гукнула я. — Ти готовий?

Він вийшов зі своєї спальні, закриваючи двері. Його вигляд був неймовірний. Акуратно зачесане назад волосся. Чорний костюм. Верхній ґудзик сорочки розстібнутий. А коли він підняв руку, що поправити рукав піджака, помітила золоті запонки.

— Так. Можемо їхати.

Давид простягнув мені руку, і я переставивши клатч в другу руку, схопилася за неї.

За час нашої поїздки він тільки на кілька хвилин відволікся на телефон, що мене здивувало, порівнюючи з нашою першою поїздкою. Зараз він ліниво сидів відкинувшись на спинку сидіння, дивлячись у вікно і одночасно погладжуючи моє коліно.

— Ти не сидиш у телефоні, — підмітила я.

Він хмикнув.

— Бо я вирішив дослухатись поради однієї красивої дівчини, і на деякий час забути за роботу.

Я здивовано витріщила очі, а тоді засміялась.

— Не можу повірити, що ти кажеш це серйозно.

Я похитала головою.

— Я відклав всі свої сьогоднішні справи і готовий на деякий час відволіктися. — пояснив він.

— Я вдячна тобі за це. — я тепло посміхнулась йому, а тоді поклала свою голову йому на плече.

Коли ми зайняли свої місця у першому ряду, я поглядом почала шукати Ліну. Але через стількох людей я не змогла найти її. Я хотіла побачити її перед показом та побажати удачі.

— Я піду привітаюся з Ліною. — прошепотіла до Давида.

Він без жодних вагань кивнув, і я пішла закуліси. Проходячи повз людей, я повернула ліворуч, і побачила схвильовану Ліну. Вона стояла розмовляючи з моделями, а тоді розвернулася зустрічаючись зі мною поглядом.

Вона нервово посміхнулась мені.

—Ти прийшла.

Ліна підійшла та обняла мене за плечі.

— Я ж казала, що буду. — промовила я, окидаючи її плаття поглядом.

Зелений колір дуже добре поєднувався з її темним волоссям та смаглявою шкірою. Її карі очі нервово забігали по приміщенню.

— Все пройде добре. — прошепотіла їй.

— Сумніваюсь. — вона похитала головою. — Одна з моделей ще не прийшла.

— Можливо вона запізнюється…

— Саші не буде. — до нас підбігла тендітна дівчина. На її шиї висів бейджик з посадою помічника. — Вона впала і вивихнула коліно. Нам потрібно швидко шукати заміну. — дівчина виглядала стурбованою.

Я помітила, як Ліна глибоко вдихнула заспокоюючись. Вона цього боялась, і, як на зло це сталось сьогодні.

— У нас немає часу, показ має початись за десять хвилин. — сказала Ліна, а тоді глянула на мене.

Я знаю цей її погляд, вона дивилась ним кожен раз, коли я допомагала їй у майстерні. Я застережливо похитала головою. Ні, тільки не я!

— Алісо, — вона благально глянула на мене. — Будь ласка, допоможи мені.

Я зависла не знаючи, що сказати. Якщо я відмовлюсь, то…

— Гаразд. Куди йти?