Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

– Знаю. - Єва зовсім розгубилася. - Вибач. Просто ти сказала, що ти як я, і я подумала, що ти... ну розумієш…

– Я і є, як ти. – Арія закинула ще одне яйце у ​​свій беззубий рот. - Це ти не така, як я.

Єва здивовано зсунула брови.

– У мене є брати та сестри. Я знаю їх. Але я від них ховаюся, – заспівала Арія. – У тебе є брати та сестри. Ти їх не знаєш. Тебе від них приховали.

– Брати та сестри? – Єву розривало від раптової радості та збентеження. - Брат чи сестра? Звідки знаєш?

- Як я сказала, мені багато відомо, - відповіла Арія, беручи наступне яйце. – Багато речей я бачу, але й ти бачиш багато речей. Тобі ще багато що треба зробити.

Єва стояла мовчки, намагаючись поринути у дивні промови Арії. Може, вона вигадує на ходу? Чи це все правда? Голова йшла кругом.

- Бажаєш дізнатися більше? – Одна рука Арії передала яйце іншій. - Можливо, дізнатись більше таких, як ти?

– А тобі відомо, що тут є інші люди? - Єва щільніше завернулася в накидку.

- Зазвичай я прошу дар. Якийсь особливий дар. - Арія обвела однією рукою розкладені по підлозі дрібниці. - Особливий дар, щоб я відповіла на твоє запитання.

– Я… я не знаю, чи маю щось особливе. - Єва переступала з ноги на ногу: на думку спало омніпод, але Матр їй голову відірве, якщо його віддати.

- Нема про що турбуватися. Ти сама дар. Ти дар у собі і є даром, Єва Дев'ята, - пробурчала Арія. – Тому я й покликала тебе сюди. І ось ти тут: дар.

– Здається, я не зовсім розумію. - Єва відступила на крок і обвела поглядом купи подарунків навколо Арії. Вона їх хоч би відкриває? Пам'ять підкинула образи упійманих Бестіїлом тварин. - Можна я вийду і принесу щось інше?

– Нічого іншого не треба, – заспівала Арія. – Ти принесла те, чого я хочу.

- Думаю, мені час, - сказала Єва, задкуючи до штори, що відокремлює кімнату від передпокою.

Музична ваза все грала свою загадкову мелодію.

– Знай, я бачу час. Час для мене як мотузка. - Арія, не відриваючись, дивилася на дівчинку крихітними очима. – Мотузок, де за нами розгортається минуле. Мотузка, де зі справжнього сплітається майбутнє.

- І як це пов'язано з тим, що я дар? - Єва стояла біля входу в кімнату, готова будь-якої миті бігти.

- Ти, як і я, - волокно, з якого плететься мотузка. – Арія заковтнула наступне яйце. - Ця мотузка сплетена з волокон від тебе, від мене, від усього. І ти, людська істота, можеш змінити плетіння. Я хочу побачити, що можливо. А щоб це зробити, мені потрібна ти. А тобі потрібна я.

- Ти можеш сказати, де інші людські істоти? Або коли я їх знайду? - Єва зробила крок назад до кімнати.

- Підійди ближче і побачиш. - Арія підзивала її помахом однієї зі своїх коротких рук. – Я побачу, якщо ти підійдеш.

Обережно ступаючи в лабіринті підношень, Єва увійшла до плями приглушеного сонячного світла. Вона відчувала, як під колючою накидкою по спині у неї течуть струмки поту, але не послабила хватки на грубій тканині.

- Ще ближче, - кликала Арія, помахуючи віялом. - Ближче ще.

Єва уважно розглядала її. Ніг як таких у створення не було - тільки пухкі марні щупальця, що безвольно звисали з-під шарів жиру.

"Якщо я побіжу, вона не зможе мене наздогнати", - подумала дівчинка.

І продовжила повільно наближатися, поки не опинилася віч-на-віч з господинею хатини. Бліда шкіра Арії фактурою нагадувала гриб, а на кожній руці Єва розгледіла якісь вигадливі знаки. Її дихання несло виразний присмак перебродили солодкуватих яєць.

І раптом зі швидкістю блискавки Арія викинула вперед одну зі своїх рук, вчепилася в зап'ястя Єви і міцно стиснула його.

Розділ 25. Стрибок.

– Відпусти! - Заволала Єва. – Прошу, Аріє, будь ласка!

Жирна істота закрила очі і наспіваючи заговорила:

Стародавній рій повернувся знову — відібрати країну, що вже не відняти. Німфу земля народила, залізна мати виховала. Німфа прокладе шлях крізь ненависть, страх і війну.

Єва, заворожена інтонаціями Арійського голосу, перестала вириватися.

З заходу чекай на явища залізної машини. Зірки подарують мрію, інша мрія помре.

Повіки Єви затремтіли, тіло обм'якло, а Арія завершила речитатив, не випускаючи дитячої руки:

Ти будеш гнана до краю землі, і там, на краю, знайдеш те, що шукаєш. Але перш затримає тебе при дворовласник великого міста. .Ступай, дитя людини, гостри свій розум. Пам'ятай, і душогуба любить його сім'я

Залізна хватка Арії ослабла, і Єва впала на спину, прямо на купу приношень. Дівчинка насилу піднялася на ноги і, не розбираючи дороги, рушила до виходу, де все ще звучала дивна музика. Дівчинка одним махом відчинила двері і кинулась на місток, що веде геть від халупи Арії. Вниз сходами і на головну доріжку, що огинає весь верхній ярус.

Перевівши подих, Єва погладила ліве зап'ястя, за яке мить тому її тримала віщунка. Крізь червона пляма, що залишилася на шкірі, проступала дивна мітка: ідеальне коло, а всередині ще одна – меншого розміру. Такий самий знак Єва бачила на одній із рук самої Арії.