Читати книгу - "Промені надії, Олександр Бабич"

Якщо кіт лягає вам на груди, можливо, він підозрює наявність серцево-судинного захворювання, яке поки що не проявило себе клінічними симптомами. Моряки й досі беруть котячих з собою у плавання - не через те, що вони ловлять мишей (сучасний домашній кіт навряд чи буде полювати на когось, йому навіть на думку не спаде, що це треба робити, а тим більше, що здобич можна їсти), а з тієї причини, що пухнастики відчувають наближення ураганів, шторми і погіршення погоди набагато раніше, ніж про це говорять прилади. 

Також котячі можуть похвалитися неперевершеною інтуїцією та передбаченнями подій, пов’язаних зі “своїми” людьми - скільки разів ви бачили, як кіт відчуває друга, який ще тільки підійшов до під’їзду, і заздалегідь всідається на порозі в очікуванні?

Існує чимало цікавих згадок про котячих в культурі давніх єгиптян. Наприклад, кіт з вогняними мечами охороняє вхід у царство Осіріса, повелителя мертвих. І взагалі, це дивні істоти, які живуть на межі Світла і Темряви, на межі світів.

Сьогодні вже багато хто вважає, що котячі можуть бути пов'язані з паралельними світами. Ходять чутки, що саме мозок кішки було використано як прообраз сучасних квантових комп’ютерів. За рівнем інтелекту ці тварини якщо не перевершують людей, то принаймні рівні нам - вони дуже швидко вчаться, чудово розуміють людську мову, швидко орієнтуються у просторі, і приймають правильні рішення часом у зовсім незнайомих їм обставинах. Вчені й досі не досягли згоди в питанні про те, як саме кішка орієнтується у просторі. Існують тисячі реальних, задокументованих історій про те, як котячі повертались за тисячі кілометрів до своїх втрачених друзів. Повертаються безпомилково, неначе мають вбудований радар та навігатор. І немає, та й бути не може жодного іншого наукового пояснення таких дій, крім одного єдиного - кіт знає, куди йому треба рухатися, ще до того, як вирушає у подорож.

За однією з теорій котячі сприймають світ не лише органами слуху, нюху і зору, а й якимось чином сприймаючи електромагнітні хвилі (!), які пронизують все навколо. Можливо вони навіть вміють використовувати аномалії цього поля - так звані кротові нори. На користь цього припущення свідчать численні факти - пухнастики іноді занадто швидко долають відстані. Залишена на іншому кінці материка кішка з’являється вдома так швидко, що це наводить на роздуми про те, чи не скористалася тварина якимись дверима в інший простір? Чи не скоротила шлях, гайснувши напряму через складку часопростору? Науці відомі випадки, коли швидкість повернення звіра додому була такою, що у випадку звичного фізичного переміщення мала б дорівнювати майже семистам кілометрам на годину!

Люди, які пережили клінічну смерть, нерідко розповідають про котів, яких вони бачили за межею (я, на жаль, нічого такого не бачив. А може й на щастя - бо мене досить швидко повернули назад). За їх словами, чотирилапі сприймали навколишнє середовище як звичне для себе місце, і безперечно, були в цей момент живими. Чи це звідси пішли уявлення про священного єгипетського кота, який охороняє вхід до царства мертвих? Чи не знаходяться коти одночасно у світі мертвих і у світі живих? 

На Русі існує звичай, за яким кішка має першою зайти до нового будинку. Серед греків ходили чутки про те, що богиня Діана може постати перед людиною у вигляді красивої та граціозної кішки. Римляни вважали, що у вигляді кішки людині може з'явитися богиня свободи.

У давньоєгипетських текстах розповідається про те, як кіт кричить в нічній тиші і цим криком створює світ. Це Ур-міу - великий кіт, втілення сонячного бога, втілення Світла, деміург, що бореться з Темрявою та хаосом, перемагає зло, вбиває під кронами священних дерев великого змія хаосу, аби світ міг існувати.

Кішка ж для древніх єгиптян - це найяскравіше відображення жіночого характеру - з одного боку, ніжність, ласка, материнство, а з іншого - небезпека. Кішка в будь яку мить здатна перетворитися на гнівну левицю Сехмет – велику богиню відплати та гніву. Вона завжди між світами та між подіями, що відбуваються чи ще будуть відбуватися.

Таким чином, кіт та кішка - це два абсолютно різні створіння, з різним символізмом, але однаково загадкові. Якщо кіт - це сонячна, яскрава енергія, то кішка - це щось таємниче, темне, нічне. Кішка - це душа богині Бастет (пам’ятаєте про зовнішні частини душі людини у вигляді звірів у віруваннях індіанців?), тож вона безпосередньо пов’язана з Предвічним божеством, творцем світів (так, єгиптяни знали про мультивсесвіт).

Кішка – провідник між нашим світом та світом іншим. Вона завжди стоїть на порозі, дивиться на того, хто прийшов, і готова бути його супутницею та провідником у простір іншого світу. Кішка в Єгипті іноді виступає як «власниця будинку бальзамування», причому не з точки зору похмурого ритуалу муміфікації, а як помічниця, яка бере людську душу, біжить перед нею і вказує їй шлях. Сама богиня Бастет, велична і дуже давня, може перетворюватися на кішку, і бігти перед людиною вночі, вказуючи правильний шлях і оберігаючи від нічних кошмарів та монстрів, які ховаються у Темряві. 

Котячі поєднують всі епохи та всі контексти, різні мови, культури та релігії. Дуже багато легенд і уявлень, пов’язаних з нашими чотирилапими друзями, є наприклад, в японській культурі. Концепції перевертнів, існування в кількох світах одночасно, передбачення подій, котячої гри є практично в кожній культурі світу. Хто з ким грається - людина з котом, чи кіт з людиною? Це питання теж залишається відкритим…

У моряків вважається, що чорна кішка на кораблі - дуже щасливий знак, а якщо в будинку разом з дружиною моряка живе чорна кішка, то чоловікові в морі нічого не загрожує, і він щасливо повернеться з подорожі - цілим і неушкодженим. Кажуть, що чорні коти вміють гратися з привидами - це чарівні коти, коти-провісники.