Читати книгу - "Чорний Янгол. Початок, Катя Губська"

Чорний Янгол вибігла на палубу, немов буря. Від її погляду йшла крижана хвиля.

— Підняти вітрила! Ми йдемо до Тортуги! — голосно наказала Катрін.

Пірати, які щойно повернулися на корабель, на мить застигли від несподіванки.

— Чого стоїте? За роботу! — кинула вона різко.

Вона особисто взяла штурвал, скеровуючи фрегат до вузької протоки — єдиного виходу з бухти, з якої вони колись прийшли. Вивести «Арес» виявилось складніше, ніж увійти — хвилі тиснули з усіх боків. Але щойно течія захопила судно, капітан віддала наказ розгорнути всі вітрила. «Арес» набрав хід і рвонув уперед, залишаючи берег позаду.

У відкритому морі Катрін передала штурвал Джеку та підійшла до правого борту. Через підзорну трубу вона вдивлялася в горизонт, намагаючись розгледіти хоч одне судно.

На палубу вийшов Борро. Його погляд був зосередженим. Уперше за довгий час Катрін дозволила собі бути справжньою — і лише він знав, якою вона є насправді.

Тим часом Шарль підійшов до Джека:

— Доброго ранку.

— Доброго, — відказав Джек. — Щось сталося?

— Поясни мені, що з вашим капітаном?

Джек знизав плечима.

— Та наче все гаразд… Буває, що настрій скаче, але в цілому…

— Не згоден....

— Ви помиляєтесь, графе. Вона та ж сама, просто, можливо, ви не хотіли розгледіти її справжню?

Борро уважно на нього поглянув.

— Вона більше не любить мене…

Катрін, почувши ці слова, різко обернулась.

— Джеку, веди корабель до Тортуги! — суворо скомандувала вона. – Не потрібно тратити час на пусті балачки!

— Слухаюсь, капітане!

— А ти, Шарлю, відійди з мого шляху. Розмова з тобою ще попереду.

— Катрін, пробач, але я мушу…

Не договоривши, Шарль схопив її, перекинув через плече і пішов до її каюти. Прийшовши туди, замкнув двері, тоді тільки відпустив її.

— Що це було?! — обурилась вона. — Я — не річ, щоб мене тягати, куди заманеться!

— Замовкни! — втративши терпець, відповів Шарль. — Якщо хочеш вийти — вислухай мене!

— Мене нудить від тебе! Я — Чорний Янгол і не перестану бути нею!

— А ти думала хоч раз про тих, хто вмирає, поки ти полюєш за золотом?

— Досить! — прошипіла вона.

— Яке щастя, що зло не передається, — кинув він.

— Мені гидко тебе бачити! І я піду!

— Чекай, я не договорив!

— Не хочу більше слухати тебе! Якщо не відчиниш — пошкодуєш!

— Я бачу, тобі подобається вести себе так?! Совісті в тобі немає.

Катрін підняла руку, щоб вліпити йому ляпаса, але він зупинив її, міцно притиснувши до себе. Вона відчула, як втрачає впевненість. Коли Шарль нахилився, вона зрозуміла, що він хоче її поцілувати. Але гнів не відступав. Вона різко вдарила його ногою.

Шарль відступив, стиснувши зуби від болю.

— Чому?!

— Ти брудний після тієї жінки! Я — не твоя власність!

- Можеш іти куди хочеш! Але Ніколаса я забираю з собою! – не витримав граф.

— Я залишаюсь на «Аресі»! — голос пролунав з боку.

Хлопчик стояв біля відкритого вікна.

— Як ти сюди потрапив? — здивувався Борро.

— Через вікно. Я залишаюсь з мамою. Я не хочу, щоб у мене був такий батько. Забирайся!

Катрін кивнула. Шарль мовчки дивився на сина — і вперше не знав, що сказати.