Читати книгу - "Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття"

94

Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. – К., 1986. – С. 86.

95

Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине XIII в. – С. 54, 140–141, 159, 190 та ін.

96

Головко А.Б. “Ромейская империя” в представлениях древнерусских мыслителей // Славяне и их соседи. Этнопсихологические стереотипы в средние века. – Москва, 1990. – С. 82–92.

97

У сполученні імен Роман і Борис (хресне ім’я Романа) проглядається вплив поширеного на півдні Русі вже у перші половині XII ст. борисоглібського культу. Це, на нашу думку, можна розглядати як додатковий аргумент на користь факту народження князя у Переяславлі, місті, неподолік від якого за агіографічною традицією загинув Борис Володимирович “Святий”.

98

ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 343.

99

ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 345.

100

ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 479;

Котляр Н.Ф. Отражение в “Слове о полку Игореве” государственной структуры Руси эпохи феодальной раздробленности // Древнейшие государства на территории СССР. 1985 г. – Москва, 1986. – С. 67.

101

ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 346.

102

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 489.

103

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 502.

Про Івана Ротиславича “Берладника” див.

Коновалова И.Г., Перхавко В.Б. Древняя Русь и Нижнее Подунавье. – Москва, 2000. – С. 71–74;

Головко О.Б. Слов’яни Північного Причорномор’я доби Київської Русі і проблема витоків українського козацтва // Український історичний журнал. – 1991. – № 11. – С. 24–35.

104

Наведено за вид.: MPH. – T. 2. – P. 22.

105

Kuczyński S.M. Studia z dziejów Europy Wschodniej X–XVII w. – Warszawa, 1964. – S. 27.

В монографії “Давня Русь і Польща в політичних взаємовідносинах X – XIII ст.” автор цих рядків ставив під сумнів можливість союзу Ізяслава Мстиславича з князівським домом Пястів в 50-60-х роках XII ст. (Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – С. 81), але зараз вважає, що перебіг тогочасних подій свідчить на користь союзу волинського та галицького князів з Польщею. Відзначимо, що в роботах В.Т.Пашута та Б.Влодарського взагалі применшується ступінь активності взаємин Русі та Польщі в 50-60-ті роки XII ст. Див.:

Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. – Москва, 1968. – С. 158;

Włodarski B. Sojusz dwoch seniorów. Ze stosunków polsko-ruskich XII wieku // Europa – Slowiańszczyzna – Polska. – Poznań, 1970. – S. 362.

106

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 519, 526.

107

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 766.

108

Див.: Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – С. 81.

109

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 533.

110

Греков Б.Д. Киевская Русь – М., 1953. – С. 512.

111

Vincentii Chronicon. – L. 4, 23.

112

Дядя Романа князь Генріх в 1154 р. із загоном рицарів невдовзі після завершення другого хрестового походу протягом року перебував на Близькому Сході, відвідав Ієрусалім. Відомо, що він, повертаючись додому, запросив до Польщі рицарський орден іоаннітів. Життю та діяльності Генріха Сандомирського присвятив свій роман “Червоні щити” відомий польський письменник Ярослав Івашкевич.

113

Томашівський С. Українська історія. Старинні і середні віки. – Львів, 1919. – С. 85.

114

Повесть временных лет. Под редакцей В.П.Адриановой-Перетц. – М., 1950. – Ч. 1. – С. 158.

115

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 543.

116

НПЛ. – С. 220. Невідомо на якій підставі Ю.О.Лімонов вважає, що новгородці прийняли Романа під тиском Мстислава Ізяславича (Лимонов Ю.А. Владимиро-Суздальская Русь. – Ленинград, 1987. – C. 68).

117

Котляр М.Ф. Політичні взаємини Києва і Новгорода в XII ст. // Український історичний журнал. – 1986. – № 9. – С. 19–29.

118

Толочко П.П. Древняя Русь. Очерки социально-политической истории. – К., 1987. – С. 136–138.

119

Kijas A. Posadnik Jakun Miroslawowicz. Przyczynek do dziejów walki o wladze w Nowgorodzie Wielkim w XII wieku // Ars historica. Studia z dziejów powszechnych Polski. – Poznań, 1976. – S. 102.

120

НПЛ. – С. 220.

121

НПЛ. – С. 220.

122

НПЛ. – С. 221.

123

НПЛ. – С. 221.

124

ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 361.

125

НПЛ. – С. 220.

126

ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 361.

127

ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 361.

128

НПЛ. – С. 33.

129

ПСРЛ. – Т. 25. Московский летописный свод конца XV в. – Москва, Ленинград, 1949. – С. 82.

130

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 561–562.

131

Кордуба М. Історія Холмщини та Підляшшя. – Краків, 1941. – С. 48.

132

Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979. – С. 7–8.

133

Рыбаков Б.А. “Слово о полку Игореве” и его современники. – Москва, 1971. – С. 144.

134

Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984. – С. 20.

135

Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Т. 2. Ипатьевская летопись. – Москва, 1908. – Стб. 559.

136

Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – XIII вв. – К., 1985. – С. 69.

137

Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1991. – С. 74;

Котляр М.Ф. Волинська земля: З історії складання державної території Київської Русі // Історія та історіографія. – К., 1985. – С. 30;

Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – К., 1988. – С. 82–83;

Кучінко М.М. Нариси стародавньої і середньовічної історії Волині (від палеоліту до середини XIV ст.) – Луцьк, 1994. – С. 172, та ін.

138

Седов В.В. Восточные славяне в VI – XIII вв. – Москва, 1982. – С. 92;

Кобычев В.П. В поисках прародины славян. – Москва, 1973. – С. 97.

139

Нерознак В.П. Названия древнерусских городов. – Москва, 1983. – С. 139.

140

Повесть временных лет. Под редакцией В.П.Адриановой-Перетц. – Москва, 1950 (далі – ПВЛ). – Ч. 1. – С. 152;

Котляр М.Ф. Волинська земля: З історії складання державної території Київської Русі. – С. 21;

Лихачев Д.С. Комментарии // ПВЛ. – Ч. 2. – С. 411.

141

ПВЛ. – Ч. 1. – С. 96;

Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. – К., 1990. – С. 133 (автор –