Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » “Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією 📚 - Українською

Читати книгу - "“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією" автора Микола Іванович Сенченко. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта / 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 62
Перейти на сторінку:
вульгарщину, яка панує в нас — у тому числі й у політиці, і ще один дуже важливий аспект — це інформація в новинних програмах. Чому я, мої друзі, знайомі, мої батьки, їхні друзі дедалі менше дивляться новини? А тому, що їм перестали вірити. Якщо говорити про український формат, то все дуже просто: коли на п’яти каналах новини — одні і ті самі, то в будь-якого нормального глядача складається враження, що його обманюють. Тобто десь це все “причісують”, і виникає недовіра. Взагалі рівень довіри до ЗМІ як до джерела інформації не дуже високий. Не дуже високий і професіональний рівень, хоча він усе-таки зростає. Я зараз кажу, що всі ми — покоління дилетантів. Тому що ми працюємо в тих професіях, які не вивчали. Нові школи професіоналів тільки формуються. Це стосується і журналістів, й операторів, і проблема на ТБ не тільки в тому, що дуже мало хороших журналістів а й у тому, що якщо є дуже хороший журналіст, то для нього немає хорошого оператора, а якщо є і хороший журналіст, і хороший оператор, то для них немає хорошого режисера або художника зі світла тощо. А ТБ — це дуже складний процес. Його неможливо зробити силами лише одного ведучого, або одного оператора, або одного режисера. Повинна працювати хороша група професіоналів”.

Як бачимо з цього короткого репортажу, є люди в Україні, які розуміють процеси, що відбуваються в державі і намагаються протистояти культурній інверсії. Це природне явище, і воно приносить свої плоди. Такий опір характерний не лише для нашого, а й для західного суспільства. “Єдино правильна реакція на всі дії нової ортодоксії — непокора, висміювання і контратаки, — пише Б’юкенен. — Якщо наші противники ввели до вжитку такі політичні прізвиська, як “нацисти”, “фашисти”, “антисеміти”, “націоналісти”, “гомофоби”, “фанатики”, “ксенофоби” і “екстремісти”, ми повинні відповідати їм тим самим”[167].

Хто і що святкує в Україні?

Схаменімось,

братове по вірі прадавній!

То не важить,

чиїх ми племен і родів:

Сатана замахнувся

на світ православний,

На чертоги і храми

отців і дідів!

Борис Олійник. “Гей, слов’яни”

Багато подій можна поєднати з тим чи іншим святом. Але йдеться про інше. Чомусь в Україні такі поєднання мають певну закономірність.

Чи не забагато їх для українських свят? Почнемо з 8 Березня — свята, придуманого революціонерами XIX ст. Вже ні для кого не секрет, що лідерів революційних рухів єднала не лише вірність ідеям Інтернаціоналу, комунізму, а й належність до однієї етнічної групи. Саме вихідці з єврейського народу оголосили всі революційні перевороти. Тому й не дивно, що Клара Цеткін, виконуючи завдання партії — придумати жіноче свято, — згадала про героїню єврейського народу — Есфір. Есфірі присвячене щорічне єврейське свято Пурім. Його відзначають між 20 лютого і 25 березня (день святкування змінюється згідно з місячним календарем). Можливо, того року, коли було прийнято рішення про святкування Міжнародного жіночого дня, свято Пурім випало на 8 Березня. Звісно, змінювати дату свята щороку не можна — надто помітно було б, що святкують саме Пурім. Тому святкування дня жінки-революціонерки вирішили максимально наблизити, але все-таки відокремити від Пуріма й зупинитись на 8 березня.

Не буде зайвим сказати кілька слів про історію Пуріма. Після закінчення вавилонського полону євреїв, усі бажаючі могли повернутися до Єрусалима. Однак невдовзі з’ясувалося, що євреї так закріпились у Персії, що не лише не бажали повертатися на батьківщину, а й такою мірою проникли в усі структури, що становили загрозу для персів. Перський патріот Аман приніс царю Артаксерксу проект звільнення Персії від євреїв. Рішення монарха було однозначним — негайна реалізація проекту Амана. Проте придворний постачальник Мардохей (єврей), почувши про це, запропонував царю в наложниці свою племінницю — Есфір. Вона зуміла домогтися не лише знищення проекту Амана, а й страти самого Амана. Артаксеркс погодився стратити всіх іудейських ворогів: "... Царь позволяет Иудеям, находящимся во всяком городе, ... убить и погубить всех сильных в народе и области, которые во вражде с ними, детей и жен, и имение их разграбить” (Есф. 8, 8—11). Амана повісили разом з десятьма його дітьми. Всього було знищено 75 000 персів. Трагічні події минулого можна було б і не святкувати з таким завзяттям. Однак для євреїв це Пурім — “найвеселіше свято”. Постає питання: чому народ, який зазнав так багато страждань, пережив чимало погромів, святкує погром, який він сам учинив? Адже святкують не військову перемогу, а масові вбивства неозброєних людей, у тому числі тисяч дітей. Вражає те, що ненависть у євреїв до Амана (а в його особі, мабуть, до усіх неєвреїв) ось уже майже два з половиною тисячоліття не лише не зникає, а, навпаки, культивується у нових поколіннях.

Отже, слід замислитися, з чим ми вітаємо наших дорогих жінок 8 березня: з днем жінки чи зі святом Пуріма?

Але ця історія повторюється. “Несколько дней на прошлой неделе московские евреи отмечали праздник Пурим, — пише газета “Комерсантъ” від 24 березня 2003 року. — Праздник должен отмечаться только один день, в этом году он пришелся на 18 марта, но российские евреи так полюбили радостный Пурим, что в один день не уложились... Мы должны сегодня радоваться, веселиться, как никогда в году, и пить, — призвал собравшихся на вечер в Еврейском общинном центре в Марьиной Роще главный раввин России Берл Лазар. Слушая раввина, гости пили белое и красное вино, а некоторые — водку. И ели, среди прочего, традиционные для Пурима так называемые уши Амана — треугольные булочки с маком. Аман, уши которого в виде булочек едят на праздник, — нарицательное имя врага иудеев. И у каждого поколения евреев есть свой конкретный злодей Аман, — со

1 ... 47 48 49 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією"