Читати книгу - "У черзі за святою водою"

Вправно тримали ніж, виманюючи бізона. Робили зі шкіри клямки, а зі стертих підків Добре знали вони, як кувати залізо; Вгадували погоду, відгодовували кнурів, Відали, скільки сіна напевне в комору влізе. Єва, Аліса, Рейчел народжували мене, Жінки, що довбали землю, тягали кукурудзиння, Пекли гречані млинці, варили пиво міцне, Плели і шили одежу в довгі ночі осінні. Народжували у муках, їли хліб у скорботі, І в поті лиця трудились, і блимав вогник свічі, І не було допомоги, й кінця не було роботі, Й вовки в безмежжі прерій страшно вили вночі. Коли вони дерева, щоб будувати паркани, Тягли і крізь літню спеку, і крізь суворі сніги, Той шлях здорового глузду за обрії виживання Робив їх іще міцнішими і додавав снаги. Тут, у несправжньому світі думок і міфів, Що від їхньої міці лишилось у спадок мені? Велике неоране поле, початки, як віхи, І руки, що зможуть те, чого не вміли вони.

Поль Енгл,

переклад з англійської Євгенії Кононенко

Це було в Калузі

Дні слов’янського єдінства пройшли урочисто і пишно з великою кількістю осетрів, стерлядей, сьомги, головізни, водки та російського духовенства. До широкомасштабної програми святкувань входили міжнародна конференція, молєбєн у Свято-Троїцькому кафедральному соборі, хрес­ний хід до центрального майдану Калуги Старий Торг, концерт майстрів мистецтв «Любить. Молиться. Пєть. Святоє назначеньє», а також грандіозна музично-драматична композиція «Спасі і сохрані». Другорядні пункти культурно-освітньо-релігійно-оздоровчої програми, такі як відкриття виставки «Духовноє наслєдіє» або виступлєніє пісатєлєй Росії біля памятніка Пушкіну для почесних гостей свята, до яких приєдналися цього року й гості з України, організатори замінили прийняттям у мера Калуги, обідом у митрополита Крутицького й Коломенського Ювеналія, вечерею в калузь­кого губернатора... Кожна чарка російської гіркої, кожен шмат бєлорибіци мандрував від тарілок до вуст під гучні й розкотисті «Мно-о-о-гі-я лє-е-е-та». Столи ломилися від розкішних російських наїдків, оспіваних Гоголем та Мельниковим-Печерським. Були і цілі поросята, і, що ще грандіозніше та одіозніше, цілі осетри, простір між якими на столах заповнювали російські огірочки та заморські маслини, тарелі з шинками 12–15 сортів та величезними свіжими фруктами тощо. На прийнятті у мера набивання шлунків відбувалося під дует електронного органчика і флейти. На обіді у владики трапеза протікала під жіночий церковний хор, а дівчата-послушниці були за офіціанток. А в губернатора щелепи працювали під малий симфонічний оркестр міста Калуги. Чого бракувало на тих розкішних столах, так це гідного наїдків вина. Дуже дороге грузинське вино в керамічних пляшках подавали виключно світській владі та вищому духовенству. Решта запрошених мали тамувати спрагу водкою калузького об’єднання КРИСТАЛ. Для злісно непитущих подавали квас — Росія є Росія.

А тепер все по порядку. Це було в далекому 2001 році. Дні слов’янського єдінства, віднесені до свята рівноапостольних Кирила і Мефодія, відбуваються в Росії від 1985 року, щороку в іншому місті. Біля витоків відродження на російських теренах цього славного свята стояли прісновідомі Валентин Распутін, Віктор Астаф’єв, Васілій Бєлов, Станіслав Куняєв та інші російські письменники-патріоти — здається, їх іменують заєдінщиками. Немає сумніву, в радянські часи делегація від УРСР відвідувала подібні заходи. Але від проголошення Незалежності ніхто з України жодного разу не відвідав Днів слов’янського єдінства. Тенденційність ігнорування Україною цих святкувань почала привертати до себе увагу, про що було повідомлено тодішньому Надзвичайному і Повноважному послу України в Росії, який, своєю чергою дав факс до Міністерства культури України. Довелося їхати. І мужньо їсти величезних осетрів, і заїдати їх шинкою, пиріжками з вязігою та могутньою російською солянкою.

Та пишні наїдки були ваговитою, але не єдиною складовою празднєства. Також відбулася конференція «Славянскій мір: общность і многообразіє», де переважно йшлося про «общность», дуже мало уваги приділялося «многообразію». Відбувся концерт калузьких професійних і самодіяльних колективів «Любить. Молиться. Пєть. Святоє назначеньє», де кожен номер був сповнений бурхливого російського патріотизму на екстатичних нотах. А вінчав свято гала-концерт просто неба «Спасі і сохрані», сама назва якого дає уявлення про його пафос. Співав величезний хор на декілька тисяч душ, дзвонили дзвони, балетні композиції передавали лихоліття радянської Росії та радість пострадянського навернення до Бога. Ансамбль «Рускіє сєзони» виконав україн­ський гопак. А білоруси були натуральні. «Белорускіє Песняри» заспівали по-білоруські пісню «Картошка», а потім