Читати книгу - "ДО ЕР. Вибране"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "ДО ЕР. Вибране" автора Маріанна Кіяновська. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
воду п'ю — з долоні, як тоді, я… «Я ще — мов глина Божа, ще м'яка…»
Я ще — мов глина Божа, ще м'яка, Не діткнута вогнем ані рукою. Ген вітер крутить душу вітряка, Ген — яблука із яблуні юрбою Зібралися на прощу. Гусне сік, І пахне сонце воском замеділим. Приблудний джміль, як божий чоловік, Коло порогу нудить світом білим… «Ми надто злі і надто нетерплячі…»
Ми надто злі і надто нетерплячі Рибалки слів (який прозорий ятір). Мовчу до тебе, як дитина плаче, Щоразу озираючись на матір. А в восьмий день від сотворіння сутей Прийду до тебе Євою у сіті, Щоб диким диким яблуком забути — І знову розчинитися у світі. «Заки сонце не встане, збиратиму роси отруйні…»
Заки сонце не встане, збиратиму роси отруйні. Праобитель смеркання тонка — чи ж забути той смак? Бог Адама створив помилково, напевне, у грудні, І навчив умирати, і спати в могилі навзнак… Знову стану ясою — тонким покривалом без тіней, Знову стану землею, спіткавши її у кінці… Прохолодна вода — у найдальшому кутику сіней, Як холодна долоня на злому від втоми лиці. «Заповзає вуж в своє обійстя…»
Заповзає вуж в своє обійстя… Де тут Єва? Де її повісма? Ти не бійся, дівчинко, не бійся: Не знайду тебе, тому й не візьму. Суєта достукалась у двері. З висоти ввижається дорога… Всі дванадцять з Тайної Вечері Замовкають, слухаючи Бога. Де ж той ключ, який замок відчинить? Де ж той дим, який проріже душу?.. Підпираю істину плечима, Наче риба, кинута на сушу… «Несите світання вихоплює сонце зі сходу…»
Несите світання вихоплює сонце зі сходу, Печаль — як печаль, непокірно печуть солов'ї… Ми прийдемо в сад, здичавіло шукатиме воду Змілілий Адам, що спіткнеться об коси її… Ніщо не допите. Прозорі, мов рам'ячко, квіти. Я Єва, я Єва… По всьому — я смертна, я є… Я жінка, а отже, я буду любити і гріти В пекучому лоні загублене сім'я твоє… «Нагою прийшла я у світ і нагою піду…»
Нагою приишла я у світ і нагою піду. Оголено все — від душі і до кошичків квітів. Тут темно від світла. Прости мені, Боже. На світі Ти той, хто відчинить джерела в моєму саду. Вівтар — як наперсток: загубиш — і біль розіпне. У кожному дюймі скорботи — колючки і жала. Я Єва була. Я тоді при струмкові лежала, А він все втікав, тільки раз упіймавши мене. «Наш страх, немов химерний шовкопряд…»
Наш страх, немов химерний шовкопряд, Обплутаний минулим і прийдешнім, Шурхоче снами. Спорожнілий сад Наповнений тривогою черешні. Там брость, чи парость, чи роса з судин — Розмочить глину, виліпить склепіння. Слина — як лезо.
Я ще — мов глина Божа, ще м'яка, Не діткнута вогнем ані рукою. Ген вітер крутить душу вітряка, Ген — яблука із яблуні юрбою Зібралися на прощу. Гусне сік, І пахне сонце воском замеділим. Приблудний джміль, як божий чоловік, Коло порогу нудить світом білим… «Ми надто злі і надто нетерплячі…»
Ми надто злі і надто нетерплячі Рибалки слів (який прозорий ятір). Мовчу до тебе, як дитина плаче, Щоразу озираючись на матір. А в восьмий день від сотворіння сутей Прийду до тебе Євою у сіті, Щоб диким диким яблуком забути — І знову розчинитися у світі. «Заки сонце не встане, збиратиму роси отруйні…»
Заки сонце не встане, збиратиму роси отруйні. Праобитель смеркання тонка — чи ж забути той смак? Бог Адама створив помилково, напевне, у грудні, І навчив умирати, і спати в могилі навзнак… Знову стану ясою — тонким покривалом без тіней, Знову стану землею, спіткавши її у кінці… Прохолодна вода — у найдальшому кутику сіней, Як холодна долоня на злому від втоми лиці. «Заповзає вуж в своє обійстя…»
Заповзає вуж в своє обійстя… Де тут Єва? Де її повісма? Ти не бійся, дівчинко, не бійся: Не знайду тебе, тому й не візьму. Суєта достукалась у двері. З висоти ввижається дорога… Всі дванадцять з Тайної Вечері Замовкають, слухаючи Бога. Де ж той ключ, який замок відчинить? Де ж той дим, який проріже душу?.. Підпираю істину плечима, Наче риба, кинута на сушу… «Несите світання вихоплює сонце зі сходу…»
Несите світання вихоплює сонце зі сходу, Печаль — як печаль, непокірно печуть солов'ї… Ми прийдемо в сад, здичавіло шукатиме воду Змілілий Адам, що спіткнеться об коси її… Ніщо не допите. Прозорі, мов рам'ячко, квіти. Я Єва, я Єва… По всьому — я смертна, я є… Я жінка, а отже, я буду любити і гріти В пекучому лоні загублене сім'я твоє… «Нагою прийшла я у світ і нагою піду…»
Нагою приишла я у світ і нагою піду. Оголено все — від душі і до кошичків квітів. Тут темно від світла. Прости мені, Боже. На світі Ти той, хто відчинить джерела в моєму саду. Вівтар — як наперсток: загубиш — і біль розіпне. У кожному дюймі скорботи — колючки і жала. Я Єва була. Я тоді при струмкові лежала, А він все втікав, тільки раз упіймавши мене. «Наш страх, немов химерний шовкопряд…»
Наш страх, немов химерний шовкопряд, Обплутаний минулим і прийдешнім, Шурхоче снами. Спорожнілий сад Наповнений тривогою черешні. Там брость, чи парость, чи роса з судин — Розмочить глину, виліпить склепіння. Слина — як лезо.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ДО ЕР. Вибране», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «ДО ЕР. Вибране» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "ДО ЕР. Вибране"