Читати книгу - "Не моя проблема, Наталия Згама"

– Мені треба підправити макіяж.

Злісно тупаю у бік гримерки. Ось хам! Уявив із себе не зрозумій-розбери кого! Дивлюся на своє відображення у дзеркалі, замислившись. Чорт! Схоже, Джеймс мав рацію - мені дійсно набагато краще без помади. Вирішую цього разу поступитися йому. Проковтну свої примхи заради кінцевої мети. Якщо його роботи насправді такі гострі, як і язик, то я готова потерпіти… так, згадую який його язик… от дідько! Не можна думати про це, коли Джеймс збирається мене фотографувати. Нагадую собі про те, що ці вуста, можливо, пестили Крісту. Здригаюсь усім тілом, пригнічуючи огиду від цієї картини, що стала перед очима. Як я взагалі зможу сьогодні розслабитись? Мабуть, знову почую від нього наскільки я затиснута.

З похмурим виглядом виходжу назад, де вже приготована камера та освітлення. Джеймс ще порається з тканинами на задньому плані, але коли я ступаю на невелике піднесення, відходить до фотоапарата.

- Ти готовий?

- Я так, а ти?

Він мені відповідає грайливою усмішкою. Чую, ця робота буде складною під таким лукавим поглядом.