Читати книгу - "Безприданниці. Ребекка, Олена Гуйда"

 - Вона маг.  А монархи таких не відпускають, - кивнула я, усвідомивши тільки тепер в повній мірі, чому мати втікала зі столиці.  Не за батьком, а від короля, забравши трьох обдарованих дочок в глушину, щоб вони не стали розмінною монетою в палацових іграх.  Нею рухала любов, але не до чоловіка, а до дітей.  І це усвідомлення стане щемлячим нагадуванням про те, що саме ми повинні матусі, усвідомлено принесла себе в жертву.  - Чому він так старанно намагається виставити вас зрадником?

 - Лінді намагалася втекти.  Тричі за останні два роки, - в голосі Аморі прозвучала якась батьківська гордість і нескінченна смуток.  - Маленька, але непокірна.  Її спіймали, але чергову втечу тепер справа часу.  Вважаю, його величність намагається викрити мене в зраді і позбутися від мене напевно.

Я кивнула, погоджуючись з його словами.  Це було б найпростіше.  І після, розвівши руки і з траурним жалем в голосі він скаже дівчинці, що нічого не міг зробити.  Хоча...

 - Пощадити вас, - знайшлася я.  - Вимінявши ваше життя на її покірність.  Показати, який він добрий.  Та й ви прекрасно живете без неї, одружились і обзавелись спадкоємцями.  Ох... брудна гра.  Але, зізнатися, може і спрацювати.  Лінді зараз скільки?

 - Вісім, - глухо відповів чоловік, спостерігаючи за моїми міркуваннями з неприхованим інтересом.

- Тоді цілком ймовірно.  Вона маленька і повірить його словам, якщо дати їй трохи доказів.

 - Можливо, - процідив крізь зціплені зуби лорд.

Боги, які складні палацові інтриги.  Чому я так сподівалася, що втікаючи на край королівства, в тижнях шляху від палацу, я опинюся поза інтригами королівського двору.  Але ні.  Кров монаршої родини - це все, що потрібно для того, щоб бути вплутаним у все це.

 - У будь-якому випадку, він зі своєю свитою не далі, як до літа обіцяв прибути в Північну межу на полювання.  І нам слід підготуватися не тільки до такого знаменного свята, а й до того, що його величність задумав, плануючи цей візит.  І... якщо королівський сапсан знову постукає мені у вікно, - заговорила я, піднімаючись з крісла.  - Я можу розраховувати на вашу допомогу в складанні відповіді його величності?

Якийсь час в кабінеті панувало напружене мовчання.

Я вже всерйоз почала опасатись, що відповіді я так і не почую, а лорд Амора не повірив жодному моєму слову.

 - Здається, я дуже помилився в своїй дружині, - спокійно констатував Нейт.  - Змушений просити вибачення за те, що недооцінив вас, міледі.  І... я з задоволенням надам вам посильну допомогу в складанні чергової відповіді вашому дядечкові.

І я дозволила собі посмішку.  Слабку, натягнуту, але чесну.  Цей договір був куди важливіше, ніж та тяга, яку я відчувала, ледь торкаючись свого чоловіка, відчуваючи його тепло і силу, потопаючи в його поцілунках.  Це був наш союз, а не інтрига короля.  Це була перша спроба по-справжньому довіритися один одному.  Слабка, невпевнена, вона ризикувала зруйнуватися від одного навіть не слова, а подиху, але була тільки наша.