Читати книгу - "Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна"

- Я ненавиджу свого шефа! - кажу своєму моніторові.

Я думала Гепардовна звір! Так вона мила кішечка в порівнянні з цим скотом!

Але ж почалося все пристойно! Під перестрельним вогнем з поглядів, я понесла йому звіт. Це звичайний звіт про виконану роботу. Його щотижня йому носить хтось із наших дівчаток. Кумедне спостереження, ті хто дуже часто ходять до нього зі звітами незабаром звільняються. Забавним воно звичайно було до того моменту як я зайшла до нього в кабінет.

 Він сидів у кріслі, вдавав що працює. Щось дуже уважно виглядав на моніторі комп'ютера, але погляд так блищав, наче він там порнушку дивиться. Ох, не про те ти думаєш, Сань!

Поклала на стіл папку. Стою, чекаю. Можу йти? Ні?

- Олександра? - питає Марк Веніамінович.

Киваю.

- Сашенька. – дивом не кривлюсь. - Що ви робите сьогодні ввечері?

Я так і застигла з відкритим ротом.

- Зайнята. - можу лише відповісти.

- Точно? - уточнює він, знову пройшовшись по мені поглядом.

Та що найшло на нього? Я сподіваюся ми вчора не бачилися з ним в клубі! Начебто був якийсь хлопець. Я сьогодні чийсь новий номер вносила в чорний список. Але начебто там блондин був. Чи мені здалося?

Марк Веніамінович моє мовчання зрозумів по-своєму. Піднявся, став підходити. А ось це зайве! Підійшов до мене.

«Це вже харассмент ?! Або ще ні? » - подумала, коли він поклав свою долоню мені на спину.

Роблю крок в сторону, щоб не занадто явно збігати. Звільняюсь від його напівобіймів.

- Вибачте, у мене справи. - кажу.

- Затримайтеся. - кидає він.

Сідає на стіл, бере папку. Дивиться. Простягає мені.

- Переробити.

Забираю її.

- До вечора щоб був готовий звіт з датами, і виконаною роботою. Мені не потрібен даремний текст. Дайте факти! Хто, скільки, коли! До вечора думаю впораєтесь.

Я? Так уже три! І звітами не я заямаюся! Але намагаюся щось сказати, так Марк Веніамінович відправляє мене працювати, нагадуючи що звіт повинен бути від мене!

Я встигла! Зробила йому його звіт! У табличці! Навіть позначки додала, що інформацію по фірмі, дату договорів поставила! Щоб не причепився! Але він знайшов як змусити мене переробити. І так кілька разів.

Пів сьомої, а я на роботі.

Ненавиджу цього ідіота! Я одна залишилася в офісі! Всі давно пішли, а йому звіт подавай! Задихала важко, а після плюнула. Чого я парюся? Я хіба тримаюсь за це місце? Так, платять добре, та й просто звикла вже до цих зміючок. Але навіть якщо мене завтра звільнять, мені плювати!

Зібравши свої речі, поспішила на вихід. Свобода була близька. І я встигла! Вийшла з офісу. За мною ніхто не гнався, Веніамінович не біг з криками «Вернись! Де мій звіт! »

Я подумала, що життя налагоджується, як мене збили. Спасибі що хоч не машиною! Хлопець вибігав з-за рогу і підбив мене. Я почала падати, він мене спіймав. Але упустив стаканчик з кавою. Хто п'є каву вночі?

- Вибач! - каже він. - Все в порядку?

Я втомлена, зла, мало не впала, дивом уникла долі бути облитою кави! У порядку чи я ?!

Подивилася на хлопця щоб висловити йому все що думаю, але замовкла. Адже не він винуватець мого поганого настрою. Точніше не тільки він.

Чоловік допоміг мені стати рівно, відступив. Поводився взагалі дуже галантно! Не те що деякі не так давно!

- День не задався? - запитав він, з легкою посмішкою.

Я кивнула.

- Божевільний просто! - кажу.

- Кава безповоротно втрачена. - каже він, і ми дивимося на кавову калюжу недалеко від нас. - Як щодо загладити свою провину, склавши мені компанію, поки я буду купувати собі новий кави замість загубленого?

Я дуже добра! Адже провини моєї в його втрати немає! Але я все одно пішла з ним і сиджу вже пів години, розмовляючи.

Микола працює адміном в офісній будівлі поруч з моєю. Він веселий, цікавий. І він покликав мене на побачення.

Додому я повернулася раніше Роми. І місця собі не знаходила. У мене дві новини!

По-перше, я знайшла собі квартиру! Маша з роботи сказала, що сестра її чоловіка здає квартирку. Недалеко від роботи! Мені якраз по кишені. А по-друге, я йду на побачення! І якщо першу новина я можу припустити, як Рома прийме, то другу...

Шум в передпокої пролунав несподівано. Я вийшла його зустрічати.

- Привіт. - кажу.

Чомусь відчуваю себе зрадницею зараз. І з чого запитати? Адже ми з Ромою ніхто! Між нами тільки інтим! Ніяких почуттів, потрібно пам'ятати про це!

- Бачилися. - кидає втомлений Рома.

- У мене новина. - кажу. Навіщо тягнути?

- Погодуєш? Або даси померти з голоду тут?

- А ти хіба не в ресторані був? - питаю, а сама йду на кухню, накривати на стіл.