Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Арнольд
Я не хотів надаватися всій красі «кохання» з Марго прямо на яхті. Не там, де багато людей, і не там, де все ще була Зоя. Для мене це неправильно. Тому попросив її зупинитися і придумати більш відокремлене місце, а сам вийшов із каюти, щоб знайти Зою і відправити в готель.
Але на палубі я побачив тільки розпивав коньяк Джерта.

- Ми вже багаті? - Поцікавився друг, коли я підійшов.

- Вирішив зіпхнути всю брудну роботу на мене, а сам розважатись?

- Та з ким тут розважатися?

– Де Зоя?

- Зоя твоя взагалі міцний горішок. Жвава, з характером. Не дивно, що вона тебе так зачепила.

- Де вона?

- Я намагався підкотити, але вона в жодну. Де? Я попросив Івана відвести її до готелю. Їй тут стало нудно. Хоча найімовірніше вона просто розсердилася на тебе.

- Давно вона поїхала?

- Хвилин п'ять тому. Може трохи більше.

- Дай мені номер Івана, - дістав із кишені телефон, щоб записати номер.

- Переживаєш? Мені здається, що вони потоваришували.

– Дай мені номер! Інакше зараз сам підеш задовольняти цю стареньку!

- Все все! Заспокойся! Я б і радий сам, але ж ти розумієш, вона обрала тебе. До речі, що там із грою? Вона згодна на перед перегляд?

- Згодна. Але це відбуватиметься не тут. В іншому місці. Про який навіть ти не знатимеш.

– Цікаво! Тобто ти вже мені не довіряєш?

- Нікому не можна довіряти на всі сто. Запиши номер Івана, - простягаю йому в руки телефон і поки він вбиває номер оглядаюся на всі боки, раптом Зоя все ж таки не така дурна, що б сісти до охоронця Джерта в машину.

- Виконано.Забирай, – віддає телефон уже з тимчасовим контактом.
А я все ж таки помічаю Зою на нижній палубі в натовпі якихось чоловіків. Вона із ними фліртує? Вони я переконуюсь розпорошуються у компліментах та….

- Вона не поїхала.

- Так? Навіть Івану не вдалося її вмовити. Кажу ж вона вперте дівчисько.
Вперта! Не те слово! Вона сьогодні просто б'є рекорди з моїх нервів!
Я спускаюся на нижню палубу, наближаючись до неї.

- Ми їдемо додому! – хапаю її за руку і тягну за собою. Вона не дуже чинить опір.

- Їдемо, їдемо. Тільки ось чого, ік, ти такоооййй ... злииииий ...
Ахххха. Я злий і страшний сірий вовк, я в поросятах знаю тооооолк... Бачиш, не один ти знаєш казки.
Та вона п'яна! Ікає весь час, язик заплітається!

- Так, ще одна п'яна казкарка знайшлася. Де ти вже так набралася?

- А що ти взагалі робиш тут? Тобі  треба зараз працювати в поті чола що б та дамочка підписала контракт! А не стежити за моєю поведінкою!

- Скажи, що ревнуєш!

- Ще чого! - пирхає, але все ж таки дозволяє довести її до машини.