Читати книгу - "Україна і Крим: спільність історичної долі, Василь Арсенович Чумак"

В історичній долі українців і кримських татар є багато спільного. Обидва народи впродовж століть зазнавали поневірянь і страждань під російською короною. За радянської влади у 30-ті — 40-ві роки у обидвох народів було знищено інтелігенцію та національні святині, кращих їхніх представників звинувачено у так званому «націоналізмі» тощо.

І українці, і кримські татари пам’ятають історію, пам’ятають всі грані стосунків двох народів. Протягом багатьох віків кримські татари були тісно пов’язані з Україною. Але в радянській історії ці зв’язки замовчувалися, фальсифікувалися. Всі світлі сторінки цих зв’язків старанно закреслювалися, а залишилося все найгірше, найчорніше: набіги, розорення, грабунки, невільники й невільниці...

Але з історії не викреслити тих фактів, що під час визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького у багатьох битвах з військами панської Польщі пліч-о-пліч з козаками Богдана билися кримські татари. Сам Богдан Хмельницький молодість провів у Криму, чудово володів кримськотатарською мовою, був побратимом сина хана. В Лондонській бібліотеці зберігається фоліант листування Богдана Хмельницького з кримським ханом, яке велося кримськотатарською мовою. Можливо, колись ці визначні історичні документи повернуться в Україну, стануть набутком наших народів.

В трагічній долі кримських татар немає провини незалежної України, українського народу. Наругу над ними чинив комуністичний режим колишнього СРСР. Облудність так званої ленінської національної політики повною мірою проявилася у травні 1944 року, коли протягом трьох днів відбулося тотальне виселення кримських татар із своєї історичної батьківщини, виселення, як записано в тодішніх партійних документах, «навіки, без права повернення до колишніх місць проживання».

Для виправдання цього злочину на весь кримськотатарський народ було начеплено ярлик зрадників, посібників фашистських загарбників. Образили, принизили народ, сини й дочки якого хоробро билися з гітлерівцями. Немало з них за ратні подвиги були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Може було б добре, якби нинішні комуністи, послідовники КПРС, набралися мужності і хоч вибачилися перед кримськими татарами за завдану їм компартією образу й наругу.

За роки депортації кримських татар в Криму було знищено все, що пов’язувалося з цим народом — сплюндровано цвинтарі, зруйновано мечеті та медресе, перейменовано міста й села.

Лише зі здобуттям Україною незалежності почалася нова сторінка в історії кримських татар. Українська держава прагнула і прагне зробити все, щоб якось компенсувати моральний біль, завданий кримським татарам комуністичним режимом. Кримські татари повертаються на землю своїх предків назавжди. Їм жити і творити в Українській державі як її повноправним громадянам. Можна впевнено сказати, що кримські татари конституціювали себе в рамках України.

На початку нашої незалежності ми вірили, що зможемо швидко подолати труднощі. Тоді ми були ентузіастами і навіть трішечки мрійниками. Нам хотілося все зробити для того, щоб кримські татари якнайшвидше повернулися на свою батьківщину, облаштувалися в ній. Але реальність виявилася значно складнішою. Існують і навіть ускладнюються проблеми у вирішенні найбільш актуальних для людей питань соціально-економічного і культурно-освітнього розвитку. Треба зробити багато — забезпечити людей житлом, дати роботу, зарплату, пенсії. Україна нині в дуже складному економічному становищі і вирішення багатьох проблем кримськотатарського народу об’єктивно залежить від реальних можливостей держави.

Є низка інших важливих для кримських татар питань, розв’язання яких не потребує фінансових витрат, а лише доброї волі, порозуміння. Важливий крок, зокрема, зроблено у відновленні українського громадянства кримських татар. Після переговорів Президентів України та Узбекистану підписано протокольну угоду про спрощення виходу кримських татар із громадянства Узбекистану.

Думаю, що буде вирішена і проблема забезпечення представництва кримських татар на квотній основі — у парламенті автономії. При цьому потрібно глибоко вивчити питання, врахувати світовий досвід. Все повинно робитися на законній, конституційній основі, без будь-якого навіть натяку на ущемлення прав тієї чи іншої нації, національної меншини.

В Криму досить складна етнічна ситуація. Тут мешкають представники багатьох національностей. Кримські татари на сьогодні становлять близько 12 відсотків населення Криму. Визнаючи необхідність історичної справедливості, мусимо реалізувати її так, щоб не викликати спротиву інших сил. При радикальному підході до цієї справи навіть важко прогнозувати, як може скластися ситуація на півострові і як зачепить вона кримських татар.

Ми всі — українці, росіяни, кримські татари, представники інших націй, які мешкають у Криму, повинні робити висновки з подій на Кавказі, Балканах і в інших регіонах світу, проявляти мудрість, усвідомлювати, що міжнаціональні, етнічні проблеми вимагають терпеливого вирішення.

Не можна не сказати і про значення української мови для кримських татар. Не знаючи її, кримські татари у майбутньому не зможуть почувати себе в Україні її повноцінними громадянами. Ситуація в Криму зі станом української мови, її викладанням, вивченням відома. Тут повинна бути відповідно рішуча і чіткіша політика з боку Уряду України. Треба виконувати Конституцію України, а там записано — державною мовою є українська, вона повинна вводитися динамічно.

Переконаний, що кримські татари вбачають в Україні, її народі єдину надію у вирішенні своїх проблем. На одному з мітингів було заявлено: «Ми віримо Україні, яка впродовж століть боролася за свою свободу і незалежність і нарешті досягла цього. Ми впевнені, що така волелюбна держава, яка поклала мільйони кращих своїх синів і дочок на вівтар свободи, не стане на заваді національного самовизначення іншого народу».

Кримські татари сьогодні — корінний народ в Україні. І він посяде гідне місце і в Криму, і в усій українській державі.

Я, як перший президент України, як людина, яка причетна до прийняття доленосних рішень про повернення на історичну батьківщину кримських татар, утворення Кримської Автономії, налагодження нових стосунків незалежної Української держави з Росією, країнами-учасницями СНД, можу сказати, що ми у той непростий час діяли виважено, розсудливо, успішно долали перешкоди на обраному шляху, не допустили збочення від наміченого курсу.

Відстоюючи принципи свободи, незалежності, демократії, європейського вибору, хочу звернутися до кримських татар, до Меджлісу, що необхідно враховувати ситуацію, яка склалася на півострові, шукати шляхи і методи її поліпшення. Так, справді, Конституція України і Конституція Кримської Автономії не досконалі, але не можна намагатися жити за іншими законами, якщо діючі не досконалі. Треба вдосконалювати їх, а не відкидати. Допущені помилки треба виправляти разом, усім миром.

Бажане не може бути здійснено без відповідних передумов. Головне не допустити протистояння, збурення суспільства. Ми починали розбудову української державності виважено, толерантно і маємо гідно продовжити дорогу в майбутнє.

Леонід Кравчук. Перший Президент України.

Кримські студії /

Інформаційний бюлетень.