Книги Українською Мовою » 💙 Бізнес-книги » Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи 📚 - Українською

Читати книгу - "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи"

799
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи" автора Томаш Седлачек. Жанр книги: 💙 Бізнес-книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 147
Перейти на сторінку:
маємо чітку, до копійки точну ціну, з якою обидві сторони погоджуються.

Нам варто усвідомити, що без існування великого й функціонального ринку (який опосередковано «диктує» ціну) процес встановлення точної ціни був би складним і досить болісним процесом. Зрештою, з цією проблемою воював ще Фома Аквінський (а також антимонопольні інституції, які часто контролюють чи встановлюють ціни в ситуації, коли ринок не функціонує належним чином). Ті самі сучасні «спекулятивні бульбашки» — це важливий приклад відриву ціни від цінності (через якийсь час бульбашка трісне, тобто ціна повернеться до свого умовно справедливого рівня). І зараз на різноманітних маркетингових акціях роздають подарунки, тобто «речі задарма» — чи то вже «плюшевих ведмедиків» на бензозаправках, на 10% кетчупу більше чи «два за ціною одного». І це можна вважати сучасним прагненням чи трюком, як скасувати точну ціну товару в рамках конкурентної боротьби. Просто ще лишилося дуже багато сфер, де ми не хочемо діяти точно й ефективно.

Ще одна цікавинка, що часто ми ціну закриваємо чи її приховуємо. Наприклад, ми старанно відклеюємо цінники з подарунків, на рахунок у ресторані може дивитися тільки той, хто платить, у дорогих ресторанах рахунок навіть елегантно ховають у різноманітні скриньки. А в найкращих ресторанах званий гість навіть отримує меню, де цін немає взагалі[490]. Очевидно, нам здається, що найцінніші речі ми маємо отримувати задарма, що їх би в принципі не можна було купити[491]. Ми хочемо цим показати, що найцінніше в житті не можна продавати чи монетизувати? Невідомо, звідки в нас береться уявлення про те, що точна взаємність у важливих справах чи між близькими людьми — небажана. Наприклад, ми можемо помітити, що в усій трилогії «Володаря перснів» ніхто нічого не продає і не купує. Усе необхідне в дорогу Братство отримує в подарунок[492]. Надто ретельний Р. Р. Толкін, який зазвичай описує все до деталей, ніде в «Володарі перснів» не вказує валюту. Точнісінько, як і в більшості старих оповідок, казок чи й міфів та епосів. І в «Епосі про Гільгамеша» ми не дізнаємося нічого про гроші, і ніхто тут жодного разу нічого не продає і не купує. Важливі речі герої отримують у подарунок, знаходять їх чи крадуть (наприклад, Перстень сили використовує всі ці моделі зміни власника, тільки не продаж)[493]. І хоча без грошей не можливе функціонування сучасного суспільства, проте у колі близьких нам людей ми часто створюємо ситуації, нібито гроші не існують чи принаймні вони не важливі (звідси всі ці «запрошення на бокальчик» чи чергування при оплаті в ресторані). Кажуть, що друзі — це люди, які один перед одним настільки в боргу, що забувають про це й більше не рахують. Навпаки, якби друг хотів заплатити нам за допомогу, це б імовірно нас образило. А винагорода ж у вигляді запрошення на вечерю чи взаємною послугою — досить прийнятна. А от плата, у якої є точна й чітка ціна, — уже ні. Марсель Маусс стверджує, що взаємне дарування подарунків — це «як відродження домінантного давно забутого мотиву» і що це «повернення до старого й базового»[494]. Деякі антропологи вважають gift economies невід’ємною чи базовою структурою суспільства й стверджують, що гроші чи обмін quid pro quo — це лише вторинний витвір[495].

І справді, непродавані речі, які не можна обміняти (наприклад, дружбу), не можна отримати під час торгу чи якогось обміну (приміром, не можна купити справжнього друга й глибокий внутрішній спокій). Проте ви можете купити речі, які здаються близькими: довірену особу (proxy), замінники. Ви можете купити вечерю в ресторані, і цим самим намагатися отримати друга, або ж дачу в горах і намагатися знайти там внутрішній спокій. Зрештою, саме на цьому принципі діють усі реклами: вони вам показують дорогу до чогось непродаваного (спокійний сон, щасливу родину за сніданком, красу) і пропонують продаваний шлях, як цього досягти (дороге ліжко, певний тип пластівців, будинок у горах чи шампунь). І хоча ми знаємо, що йдеться про ілюзію і що в рекламах грають актори та масовка, все одно ми починаємо хотіти кращу подушку (це саме стара винна в тому, що ми погано спимо), про нові йогурти й пластівці (щаслива родина за сніданком) та шампунь (хоч модель реклами швидше за все ніколи цим шампунем не користувалася — і ми про це знаємо, але все одно принцип провокування бажань діє).

Та повернімося назад до ціни. Чи має рацію чеський професор Зденєк Нойбауер, який у своїй останній книзі пише, що є щось, де «ціна є несвятою»?[496] Відомий німецький соціолог Ґеорґ Зіммель у своєму есе «Про гроші» пише, що «гроші — “вульгарні”, тому що вони — еквівалент до будь-чого. Піднесеним є лиш те, що індивідуальне; те, що рівняється на багато що, рівняється і на найнижче, і на рівень найнижчого стягує і те, що найвище»[497]. У грошей є така особливість, що якщо їх ставлять у рівень із чимось важливим, вони викликають схожі реакції. Коли ж ідеться про найважливіші речі в житті (любов, дружба, сенс життя) нас навіть ображає, якщо хтось звинуватить нас у розрахунку, пошуку вигоди чи в тому, що ми робимо це «заради грошей».

Економіка Царства Божого

Окрім парадоксу дару, який ми жодним чином не можемо відпрацювати, вчення Ісуса в принципі ґрунтується на парадоксах, як і багато його притч[498]. Коли бідна вдова жертвує кілька монет, Ісус це вважає набагато ціннішим вкладом, ніж золоті дари багатих[499]. Окрім того, що це прояв слабкості до маргінальної дис(утіліті), ще й мимоволі визнається легітимна роль грошей. Християнство поважає матеріальний бік життя, не нехтує ним, а Ісус на питання, чи взагалі потрібно комусь якісь податки платити, подивиться на портрет, викарбуваний на монеті, й відповідає: «Тож віддайте кесареве кесареві»[500]. І хоча правда, що Ісус одного разу вигнав тих, які «продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники»[501], проте зробив він це зовсім не через їхню професію (тут вигнання з храму було би замало), але тому, що вони змішували святе зі світським[502]. Він їх хоч і вигнав з храму, проте далі вже не чіпав.

Однак Ісус досить часто застерігає перед подвійним ставленням до статку — воно не однобоке, поряд з ним існує і зв’язок зворотний. Дуже характерно звучить біблійна засторога: у земних речах (речах хліба) немає нічого поганого,

1 ... 48 49 50 ... 147
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи"