Читати книгу - "Під моїм (палким) наглядом, Ксандер Демір"

Можливо, слова мої не відображають на всю глибину моїх почуттів, можливо, вони ще не дійшли до найглибших резервуарів мого емоційного світу. Але кожне висловлене слово — це крок у напрямку розкриття, відкриття того, що довго лежало в тіні.

- Ти готовий вбити когось через мене? – я помітив той прекрасний, сором’язливий погляд, що вона намагалась приховати, часом відвертаючи голову убік. Утім, я умів бачити те, чого інші не можуть.

- Якщо вони глянуть на тебе косо, чи навіть подумають про тебе не в дуже гарному світлі – так, - впевнено та чесно сказав я.

- Ти через це мало не прибив Захара? – Амелія припідняла свої брови, граючись очима. Її погляд ще більш небезпечна зброя, аніж мій пістолет.

- Він діяв мені на нерви, - я стиснув щелепу, находячи поглядом якусь нову картину на стіні. - Особливо, коли уявляв тебе поруч з собою.

- Тебе це дратує? Дратує, що хтось може це уявляти?

- Можливо.

Мої очі знову опинились на дівчині, і здавалося, що в її занадто глибоких очах можна побачити, прочитати всі ті запитання, які вона могла поставити мені, але вони залишалися мовчазними. Протягом декількох секунд ми просто дивилися один на одного, як якісь мандрівні душі, які знають більше, ніж можуть висловити. І, клянуся, напевно це так і було.

У її погляді було щось загадкове, непокірне, і в той самий час — суміш тепла та холоду. Було відчуття, ніби вона чекала на відповіді, але була готова прийняти те, що на моменті залишилося невимовленим.

Раптом, мелодія зупинилась. Я помітив, як інші пари почали розходитися з танцмайданчика, і це змусило мене також зупинитися, сумно усміхнувшись.

- Дякую за танець, моя леді, - я обережно підніс її маленьку та ніжну долоню до своїх губ, та залишив невеликий поцілунок на ній. Це було так приємно, що я дійсно готовий цілувати кожен міліметр її тіла.

- Тобі дякую, Дем’яне..