Читати книгу - "Гра почалась ІІ, Євгеній Шульженко"

            Майже на кожному столі лежали документи, що мали однакову інформацію. Євген взяв папери та прочитав:

            «Інститут Вірусології повідомляє про підтвердження штампу вірусу Гамма. Експериментально виведено Додаток А з компонентами та реактивами, на які реагує вірус Гамма.

            Ознаки вірусу Гамма: класична вірусна хвороба, що супроводжується підняттям температури вище норми, ознак гострої респіраторної вірусної інфекції.

            Ускладнення вірусу Гамма: причини ускладнення не відомі. Фактичний прояв ускладнення вірусу Гамма – перехід дорослої людини в стадію «постійного» сну. Випадків пробудження від «постійного» сну не виявлено. Випадків медикаментозного виводу зі стадії «постійного» сну не виявлено.

            Додаткові фактори вірусу Гамма: доросла людина, що перебуває в стадії «постійного» сну не має фізіологічних та хімічних змін. Організм людини переходить в стадію анабіозу. Схожих випадків в світовій практиці щодо людини в такому стані – не виявлено.»

            Подібних записів Євген знайшов безліч. В деяких хлопець знаходив перелік пацієнтів, в деяких – експериментальне лікування та хибні спроби, відсутність будь-яких результатів. Вчені знали, що є така хвороба, вони розуміли, що цим вірусом заражені теоретично всі жителі планети. Це було неймовірно й страшно. Євген хапав інші записи та впивався в них поглядами.

            Все, що зараз відбувалось в Столиці – це дія вірусу Гамма. Ліків проти вірусу не існувало. Хлопець також знайшов підтвердження того, що випадки «постійного» сну спостерігались саме в віці від тринадцяти років. Випадків сну дітей молодше дванадцяти років не фіксувалось.

            Губернатор сам собі всміхнувся. Вже на п’ятдесят четвертий день діти зрозуміли того, що було не відомо для вчених. Дітей молодше шести років ні разу не зустрічали. Більш за все, вони теж спали. Не могли ж вони просто зникнути зі Столиці? Також, вчені не знали, що від смертельних травм діти не помирали, а переходили саме в стадію «постійного» сну. Приємним бонусом також було те, що вірус швидко виліковував травмовану дитину. Та плата цього лікування – був той самий «постійний» сон.

            Хлопець звернув увагу, що нічого не було сказано про дітей, яким під час дії вірусу виповнювалось тринадцять років. Він підняв плечі, адже напевно – нічого. Зараз діти не спали, то чому мають заснути в тринадцять років?

            В цей момент, серце Євгена стиснула невідома сила. Йому стало настільки сумно, що сльози виступили з очей. Він не міг зрозуміти, що ж сталось. Підпер стіну та опустився на підлогу. В руках хлопець тримав один з паперів, де були прописані невідомі йому компоненти того самого Додатку А. Він закрив очі та віддався почуттям. Він заплакав. Його батьки, як би він ненавидів їх, зараз спали «постійним» сном. Ліків немає. Вони ніколи вже не прокинуться.

            Хлопець не розумів, чому йому стало так шкода цих дорослих, що псували йому життя. Все буде по-новому, з новими правилами та свідомістю. Але ж дорослі сплять, вони не померли. Як довго вони будуть так спати? Колись він дивився фільм, де космонавти, для подолання великої відстані, лягали в капсули та входили в анабіоз. В такому стані вони могли знаходитись сотні, тисячі років. Головне, щоб капсула працювала. Вірус Гамма і є тією капсулою, але всередині людини?

            Ще трохи поплакавши, Євген позіхнув та швидко витер сльози. Все скінчено. Тепер все буде по новому. Природа дала можливість дітям все взяти в свої руки. Вони побудують велике місто, в якому буде багато дітей. Все буде без війн та страшної зброї. Ніхто нікого не зможе вбити, або смертельно скривдити. В цей момент, вірус запустить свою капсулу, закривши дитину від небезпеки. Так тому і бути.

            Але в цей же момент, Євген зрозумів, що інформація про вірус Гамма має бути тайною. Ніхто не має знати про нього, всі і так хвилюються за новий світ. Все йде добре, якщо не вважати проблему з гіпермаркетом. Але і це доволі тимчасова проблема. Він визволить Леру, вони виростуть та будуть разом завжди, постійно. Від останньої думки хлопцю стало приємно та тепло. Та в той же час, його знову накрив сум. «Чому мені так сумно, коли я думаю про Леру?» - Євген здивувався сам собі. Напевно, тому що вона була для нього рідною та важливою. Це відчуття для нього було новим, диким, він трохи боявся його.

            Євген ніколи не відчував себе потрібним батькам, він не відчував любов та тепло, ніжність та турботу. «Ось як воно виглядає» - подумав губернатор, згадавши Леру. Та думка про те, що вірус Гамма залишиться таємницею – хлопця порадувала. Він встав та вдихнув повними грудьми. В цьому новому світі він головний. Він побудує місто, він огорне Леру своє любов’ю. Все буде саме так як він запланує.

            Губернатор оглянув приміщення та закатав рукава. Треба зібрати всі папери про вірус та заховати їх. Ні! Краще все зібрати та знищити. Ніщо краще не нищить папір як вогонь. Євген підходив до кожного столу, все складав собі в руки. Через деякий час було зрозуміло, що в руках все не винесеш, знайшов коробки та помістив документи саме туди.

            Не менше години, Євген ходив від столу до столу, збираючи відомості про вірус Гамма. В кінці, очистивши останній стіл з літнім вченим, губернатор побачив записи лікаря про цілющі трави та імунітет від вірусу. Оскільки ці рукописи були зроблені в книзі, хлопець махнув рукою. Це просто вигадки літнього чоловіка. Втома давила на плечі та очі, Євген вирішив закінчити прибирання.