Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 134
Перейти на сторінку:

Джеймс однією рукою міцно стискав рапіру, виставивши її перед собою, інша рука розтирала потерпіле горло. Гостя витягла долоні перед собою і зробила кілька кроків уперед.

- Джеймсе, опусти, будь ласка, рапіру.

Але Джеймс не звернув на ці слова жодної уваги.

Праворуч від нього абсолютно безшумно виринув із темряви Френк із сивим чоловіком в оберемку. Руки незнайомця були неприродно вивернуті. Він скалився і очі його хижо стріляли у бік Джеймса, але поворухнутися чи закричати той явно не міг.

- Це була шикарна ідея влаштувати засідку в тебе вдома, Брістоуле. Пишайся мною, це я придумав, - задоволено посміхнувся Френк Арош і потяг бранця до виходу. Ледве чутно рипнули двері і Джеймс знову почув голос Френка.

- Може, краще скористаємося переходом?

- Я не думаю що він добре перенесе переміщення порталом, - заперечила Елінор і скорчила таке обличчя, що її брат швидко зник у дверях, прошипівши наостанок:

- Він твій, Елінор.

Дівчина обернулася до Джеймса і зробила крок назустріч.

- Джеймсе…

Той знову направив рапіру на дівчину і вона зупинилася. Потім зробила ще півкроку вперед. Джеймс вдивлявся в її обличчя у спробі вирахувати наміри. Що вона робитиме?

- Поясни мені, якого біса тут відбувається, - вимагав він напівголосно. Серце заходилося в грудях, і він не міг сказати напевно чи то було через присутність нападника чи то через неї. - Поясни і прошу, йди. А я далі спатиму і сподіватимемося, настільки дурні сни мені більше не снитимуться.

Вона похитала головою і, повільно пройшовши повз нього, влаштувалася на стільці спиною до письмового столу. Дівчина дивилася з-під лоба, ніби відчувала себе винною. Джеймс відвів погляд і опустив рапіру.

Елінор заговорила першою.

- Вибач, Джеймсе, але я не можу сказати того, що ти хочеш почути. Боюся, все це зайшло надто далеко, щоб я могла сказати тобі, що це просто сон.

Вона не рухалася, лише її губи вимовляли слова ледь чутним шепітом.

Джеймс не стримав стогону. Адреналін відступив і біль у нозі наступав, його занудило і закрутилася голова. Він поглядом пошукав пігулки і знайшов їх скинутими на підлогу. Елінор простежила за його поглядом і за мить у його руці опинилися ліки та повна склянка води. Джеймса замутило з новою силою, він видихнув і подивився на дівчину - вона, як і раніше, сиділа на стільці, ніби й не рухалася. Йому довелося сісти на ліжко, аби не впасти.

- Як це ти зробила? Як ти так швидко... Це ж ти? Чорт забирай.

Вона знизала плечима легко, ніби нічого особливого не сталося, але руки її напружилися і пальці ледь помітно тремтіли від цієї напруги.

- У мене є пара тузів у рукаві. Прийми ліки.

- Дякую, - промовив Джеймс і послухався її поради. - Хто цей...хто цей сивий?

- Даніель Дарко. Мисливець за головами. У прямому значенні слова, - вона провела вказівним пальцем по горлу різким горизонтальним рухом. - Якби ми не сиділи в засідці в очікуванні його, він би тебе вже обезголовив швидше за все. Треба ж таке, за тобою справді йдуть мисливці. Рада мала рацію.

Джеймс мимоволі затримав подих. Як легко вона говорить про його вбивство!

- Зачекай-но, мисливець…Що за нісенітниця? У якому сенсі мисливець? - Джеймс намалював у власній уяві карикатурного мисливця із завеликою рушницею в руках, що цілився по крихітній качці у повітрі.

- Це трохи складно пояснити. Раніше мисливці були чимось на кшталт спеціального загону. Вони займалися тим, що полювали на тих, хто скоїв злочини у нашому світі, але з часом…словом, вони припинили підкорятися Раді. Після деяких подій їх розпустили, але деякі незгодні об’єдналися наново і за звичкою їх досі звуть мисливцями. Хоча тепер вони не більше ніж зграя головорізів.

- Дякую, що не дали їм закінчити розпочате, - хлопець опустив погляд на рапіру і відклав її убік. - Пробач за це, я не став би загрожувати тобі. Просто не знав, що ще можна зробити.

У голові Джеймса промайнула думка натягнути бейсболку на голову, але в темряві він майже нічого не бачив і не знав де її шукати. Його шастя, що він заснув як був, в одязі. Від думки, що Елінор Еван-Грін могла побачити його невдягненим, він вкотре залився фарбою.

- Я розумію, - відповіла дівчина несподівано дружелюбно.

- Справді? Хм, значить, Френсіс не брехав мені, коли казав, що за мною полюють. А я сподівався, що він просто несповна розуму. І ви знаєте, навіщо я потрібен цим мисливцям і цьому Дарко? - спитав Джеймс буденним тоном, намагаючись приховати збентеження. - Втім, кого це хвилює, за хвилину чи дві я прокинуся і все буде як завжди.

Очі дівчини на мить округлилися і брови зійшлися на переніссі.

- Ти все ще думаєш, що спиш?

- Я ще не визначився до кінця. Але якщо це все ж таки сон, він до безглуздя дивний, погодься.

Елінор ретельно підбирала слова для відповіді.

- Я абсолютно впевнена, що це не сон. Але на твоє запитання, боюся, відповідати не мені, - вона підвелася зі стільця і підійшла ближче до ліжка. - Втім, я можу відвести тебе до тих, хто все тобі пояснить. Я боюся, це не прохання. Тобі потрібно піти зі мною.

1 ... 48 49 50 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"